У Литві розпочали публікацію документів про злочини Червоної армії

Центр досліджень геноциду і опору жителів Литви почав публікувати документи про злочини Червоної армії в Литві – вбивства, зґвалтування і грабежі.

Про це повідомляє Європейська правда з посиланням на портал Delfi.

Фото: Delfi

 

Початок оприлюднення нових документів приурочений до річниці виведення окупаційних радянських військ з Литви.

На інтернет-сайті kgbveikla.lt починається публікація документів Комуністичної партії, Червоної армії, МВС та інших відомств, що розкривають їх репресивні і насильницькі дії в Литві в 1944-1953 роках.

Документи свідчать, що після приходу радянських військових в Клайпедській і Шилутській областях почалися повальні зґвалтування жінок незалежно від їх національності або віку.

"Гвалтували і сімдесятирічних бабусь, і чотирнадцятирічних дівчаток - навіть в присутності батьків", - йдеться в повідомленні центру.

У документах також описані стрілянина п'яних радянських солдатів, в результаті якої загинули люди, підпали садиб, грабіж жителів і інші злочини.

Останні частини радянських військ покинули Литву 31 серпня 1993 року.

Читайте також:

Празька весна 1968 року у документах КҐБ

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.