Спецпроект

Люблінський ІНП: Напад на Сагринь мав на меті не допустити "поширення антипольської акції УПА"

Напад польських партизанів 10 березня 1944 року на українське с. Сагринь був "відплатною акцією", спрямованою на розгром українських збройних формувань і на порятунок поляків.

Так вважає Люблінська філія Інституту національної пам’яті Польської Республіки (ІНП) в інформаційному повідомленні, опублікованому на сайті установи.

Люблінський ІНП стверджує, що напад на Сагринь був зумовлений загрозою поширення антипольських акцій УПА з Волині й Галичини на Люблінщину та напливом десятків тисяч польських біженців з волинських і галицьких земель. Безпосередньою метою загонів Армії Крайової та Батальйонів хлопських були збройні формування з українців, які розташовувалися в селі.

Бійці Армії Крайової під час знищення українського села Сагринь 10 березня 1944 року 

"Згідно з дослідженнями М. Зайончковського, в Сагрині 10 березня 1944 р. перебувало на з українського боку 60-80 озброєних осіб: члени української самооборони (УНС), залога посту української допоміжної поліції на німецькій службі, підвідділ Холмського легіону самооборони та українські солдати СС (моливо, це були дезертири)", — ідеться в повідомленні.

Більшість жертв нападу склали цивільні українці тому, що члени АК і БХ підпалювали будівлі та закидували їх гранатами, а тих, хто намагався рятуватися, розстрілювали.

Сагринські будинки палають

Такі методи ведення бойових дій ІНП називає "вимушеним шляхом стримування загрози перенесення сценарію антипольської акції УПА на Люблінщину". За твердженням польських урядовців, "злочинні дії УПА поставили поляків перед потребою пошуку способі угамування убивств польського населення".

Зате, вважають вони, "Польська підпільна держава ніколи протягом своєї діяльності не ухвалювала рішення про розв’язання міжнаціональних суперечок за допомогою геноцидних дій".

ДОВІДКА:

У березні 1944 року загони Армії Крайової (АК) та Селянських батальйонів (Батальйони хлопскє – БХ) провели "відплатно-превентивну", як вони її називали, акцію проти українських сіл на Холмщині (нині Грубешівський повіт Люблінського воєводства Польщі) – так звану "грубешівську революцію". 

У селах Пригоріле, М’яке, Сагринь, Шиховичі, Теребінь, Стриженець, Турковичі та інших польські партизани вбили близько 1.500 українців, а самі села знищили.

У Сагрині в ніч із 9 на 10 березня загинуло, за різними даними, від шестисот до тисячі українців, 70% із них жінки й діти. 

Читайте також:

Контекст Сагрині. Польський злочин на тлі нацистських

 Факти, які не вписуються у польську версію Волинської трагедії

Промова голови Українського Товариства в Сагрині 8 липня

Скільки загинуло під час польсько-українського конфлікту?

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.