У Росії в ставку «виловили» Сталіна. ФОТО

Жителі містечка Куса Челябінської області виявили на обмілілому березі ставка фрагменти пам'ятника Сталіну, затопленого в 60-х роках минулого століття.

Про це повідомляє місцеве видання "Жизнь района".

 Фото: "Жизнь района"

"Багато років зруйнована фігура лежала під водою на дні міського ставу. Незважаючи на серйозну "черепно-мозкову травму", Йосип Віссаріонович "повстав" і знову суворо дивиться порожніми очницями на міські околиці – як і півсотні років тому" - йдеться у повідомленні.

  Фото: "Жизнь района"

Моторошну знахідку виявив фотограф Андрій Парфьонов, коли прогулювався по обмілілому березі ставка зі своєю дочкою. Зараз воду зі ставка спустили в зв'язку з майбутнім ремонтом греблі. Останній раз спуск води в такому обсязі проводився в 40-х роках.

  Фото: "Жизнь района"

Колись монументальні фігури Й. В. Сталіна встановлювалися у всіх містах Радянського Союзу. Ця категорія скульптурних творів була невід'ємною частиною радянського монументального мистецтва 1930-1950-х років, один із символів того часу в СРСР і в більшості соціалістичних країн.

  Фото: "Жизнь района"

"Свій" генералісимус стояв і в Кусі, на високому березі міського ставка. Після розвінчування культу особи Сталіна в 1956 році по всій країні почався масовий демонтаж пам'ятників. Кусинський Сталін також був знятий з постаменту і скинутий до ставка.

Нагадуємо, що на території 7 населених пунктів Болградського району на Одещині залишаються пам’ятники, які є символами комуністичного тоталітарного режиму. УІНП вимагає демонтажу.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.