Вінницький обласний архів виставив на огляд 500-річні книги. ФОТО

Найстарші з них, католицькі, датовані 1520 і 1541 роками. Ці книги віддруковані в Європі. Православні видання «молодші», – середина ХІХ, початок ХХ століття. Вони з друкарні Києво-Печерської лаври.

Найстаріших книг, які нині представлено на огляд в обласному архіві близько десятка. Книг "молодших" поколінь – кілька сотень – повідомляє "Вежа".

 Фото: Ольга Мірошниченко

В числі раритетів два твори видатного західного богослова IV-V століть, єпископа Іпонського Августина, якого шанують як православні, так і католики і лютерани. Роки їхнього видання друкарі вказали 1520 і 1541.

Мова у книгах латинська. Одне з видань масивне, до 10 сантиметрів у товщину і майже півметра у висоту, з гарним крупним середньовічним шрифтом. Інше трохи менше за розміром, теж "товстеньке".

Коли гортаєш сторінки цих дещо пожовклих від часу раритетів то бачиш, як акуратно і гарно, грамотно вони зверстані і скомпоновані, як добре зберігся папір і фарба. Навіть важко повірити, що це плід праці людей, які жили 5 століть тому і усе це робили вручну. До речі, папір цих видань – особлива тема.

 Фото: Ольга Мірошниченко

"Папір на якому надруковані ці раритети не такий як сьогоднішній газетний – "кислий", як його називають фахівці. Це так званий "черпаний" папір. Технологія його виготволення зовсім інша ніж у газетного паперу", – розповів старший науковий співробітник Вінницького обласного архіву Валерій Франчук.

"Якщо подивитися на світло, то можна бачити у структурі цього паперу рисочки, це так звані філіграні. Деякі папірні навіть власні водяні знаки вставляли в такий папір у вигляді гербів, щоб одразу можна було упізнати де друкувалась книга. Даний папір набагато міцніший, товстіший, довговічніший за звичайний газетний папір. Газети з "кислого" паперу 60-х років просто розсипаються. А ці середньовічні книги добре збережені".

Як повідомляють сучасні майстри паперу – так званий "черпаний папір" виготовлявся із подрібненої і звареної суміші зі старого одягу, кропиви, коноплі, льону, лушпиння цибулі й часнику.

Окрім старезних богословських трактатів відвідувачі побачать на виставці книги порівняно недавні. Це, зокрема, "Подільські єпархіальні відомості", яких в архіві зберігається близько 60 екземплярів. Роки їхнього видання:1862-1905 рр.

Є примірники майже за кожен рік, деякі навіть у двох екземплярах. Дані видання – це свого роду енциклопедія релігійного, народного і суспільного життя тогочасного Поділля. Мабуть тому їх найчастіше запитують відвідувачі, головним чином педагоги і дослідники.

Фото: Ольга Мірошниченко

 

"Є у нас і збірники законів Російської імперії з 1830 років, – 50-60 книг, щоправда не за кожний рік. Є Подільські і Київські губернські відомості, книг 15-20. Є "Православная Подолія" до 1916 року – 8-10 книг.

Також є 2 екземпляри "Живописная Россия", вона здається є лише у нас, навіть в "Тімірязівці" (Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім.К.А.Тімірязєва – І.П.) її немає", – розповів архівіст I-ї категорії Державного архіву Вінницької області Ігор Тітаренко.

 Фото: Ольга Мірошниченко

"Православні книги у нас представлені суто церковні: Апостол і Часослов 1864 і 1903 року, видані церковно-слов’янською мовою і шрифтом у друкарні Києво-Печерської лаври. Є католицька літургічна книга обряду поховання 1848 року. Є і метричні книги, втому числі не лише християнські, а й іудейські. Їх часто запитують".

 Фото: Ольга Мірошниченко

На католицьких книгах рік видання вказано арабськими цифрами, на православних – церковно-слов’янськими.

З документальних архівних раритетів на виставці можна побачити масивні актові книги 1915 року козятинського нотаріуса Ф.Левитського. Ці книги завбільшки в пів учнівського стола, списані від руки. Є тут і книги українською мовою 1923-24 років, це зразки радянського діловодства.

 Фото: Ольга Мірошниченко

Як і коли усі ці раритети потрапили до Вінницького обласного архіву сьогодні точно не можуть сказати і самі архіваріуси. Кажуть, мабуть в минулі десятиліття хтось їх сюди передав з приватних бібліотек. На жаль, стан їх вимагає бажати кращого.

"Ці книги потребують особливих умов зберігання з огляду на вік. Усі вони в незадовільному стані. В ідеалі було б добре, щоб нам держава чи волонтери допомогли їх відреставрувати чи оцифрувати", – каже Ігор Тітаренко.

 Фото: Ольга Мірошниченко

Презентація раритетів триватиме ще протягом двох тижнів. Потім книги знову ляжуть на запилені полиці книгосховища, подалі від допитливого ока та чекатимуть наступних дослідників.

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.