АНОНС: У Києві презентують оцифровану колекцію неформальної преси 80-90-х років

Як демократи створювали собі інформаційну свободу, про що писали у газетах і журналах та як жартували над тоталітарною системою — про це в оцифрованих копіях неформальних газет і журналів доби кінця СРСР.

Про це "Історичній правді" повідомили в Центрі досліджень визвольного руху.

 Фото ілюстративне: Радіо Свобода

ЦДВР спільно з видавництвом "Смолоскип" презентують електронну колекцію збірок газет і журналів демократичних рухів, які масово виникали в час "перебудови" в СРСР.

Проголошена гласність і скасування комуністичної цензури спричинили "бум" неофіційних друкованих видань організацій, партій і груп найрізноманітнішого політичного забарвлення.

Національні, культурні, релігійні  та інші рухи українців, білорусів, кримських татар, литовців, молдован, вірмен, а також російські демократичні організації засновували свої друковані органи, в яких публікували те, чого ще не наважувалася радянська державна преса.

Часто автори видань — це знайомі нам 30 років по тому громадські та політичні діячі, науковці тощо. Їхні прізвища можна знайти на сторінках газети Товариства Лева "Поступ", видання "Донецкий вестник", "Голас беларуса", "Рух", орган Спілки незалежної української молоді (майбутньої СУМ) "Український самостійник", видання регіональних осередків Народного Руху України, орган Білоруської республіканської партії "Белая Русь" та ін.

Неформальна преса 1980-х-1990-х стала реальною альтернативою комуністичній партійній пресі на кшталт газети "Правда" і спричинилася до розвитку плюралізму в журналістиці в республіках СРСР і пострадянських країнах.

Учасники презентації:

  • Олег Коцарев — піар-менеджер видавництва "Смолоскип", поет, журналіст;
  • Андрій Когут —директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України;
  • Тарас Шамайда — громадський активіст, помічник народного депутата України, автор публікацій у виданнях неформальної преси;
  • Михайло Трущенков — бібліограф, дослідник неформальної преси, укладач першої анотованої бібліографії української позацензурної преси.

Модератор: Володимир Бірчак — керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху, науковий співробітник Інституту історії церкви Українського католицького університету.

Колекція примірників преси буде опублікована на Електронному архіві Українського визвольного руху. Підготовка та оцифрування онлайн-колекції неформальної преси з архіву видавництва "Смолоскип" стала можливою завдяки підтримці Посольства Чеської Республіки в Україні та програми Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.

Електронний архів визвольного руху avr.org.ua є сервісом відкритого он-лайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Проект реалізовується спільно Центром досліджень визвольного руху, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним музеєм "Тюрма на Лонцького" за участі Архіву СБУ, Українського інституту національної пам’яті та Національного університету "Києво-Могилянська академія". Сьогодні в Е-архіві доступні копії понад 24 000 документів. Місія проекту — робити минуле доступним.

Час: 26 липня, четвер, 10.00

Місце: Український кризовий медіа-центр, вул. Хрещатик, 2

Контакт: Прес-центр Центру досліджень визвольного руху, history@cdvr.org.ua, +380 63 628-68- 69

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.