Спецпроект

Окреме вшанування жертв Волині - це наслідок польської політики - В'ятрович

Володимир В'ятрович назвав ушанування жертв польсько-української війни нарізно закономірним результатом польської політики.

Про це Голова Українського інституту національної пам'яті написав на своїй сторінці у "Фейсбуці".

"Дивно, що когось ще дивує те, що жертв польсько-українського конфлікту президенти України та Польщі вшановуватимуть не разом. Адже це закономірний результат польської політики - бажання наших західних сусідів всупереч історичним фактам бачити жертвами лише своїх, а вбивцями тільки інших", - переконаний В'ятрович.

На його думку, польська та українська нації ще не дозріли до розуміння свого обов'язку перед нащадками: 

"Те, що і українці і поляки вшановують своїх загиблих є свідченням того, що ми розуміємо наш обов‘язок перед нашими предками. Але те, що ми не можемо цього робити разом свідчить, що ще не дозріли до розуміння обов‘язку перед нашими нащадками".

Нагадаємо, у ЗМІ з'явилася інформація про те, що український і польський президенти не змогли домовитися щодо спільного вшанування жертв польсько-української війни 1942-47 років. 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.