Спецпроект

Інститут національної пам’яті збирає свідчення про Голодомор

УІНП відновлює збір інформації про доброчинців, які рятували людей в роки Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Про це "Історичній правді" повідомили в прес-службі УІНП.

 

У 2018 році, у 85-ті роковини Голодомору 1932-1933 років, Україна й увесь світ вшановує пам’ять мільйонів невинних жертв, цілеспрямовано знищених сталінським режимом.

Інститут відновлює Всеукраїнську акцію "Людяність у нелюдяний час", яка була започаткована у 2009 році. Тоді вперше розпочали почали повертати пам’ять про праведні діяння в роки Голодомору 1932-1933 років.

Мета акції – вшанувати пам’ять осіб, які допомагали вижити постраждалим у роки Голодомору та чинили опір геноцидній політиці. Зібрані історії увійшли до книги "Людяність у нелюдяний час. Доброчинці в часи Голодомору", яка вийшла друком 2013 року.

УІНП відновлює пошуки й закликає всіх, кому відома інформація про доброчинців у роки Голодомору, надсилати матеріали на електронну (uinp@memory.gov.ua) та поштову (01021, м. Київ, вул. Липська, 16) адресу з темою "Людяність у нелюдяний час".

Основною вимогою до матеріалів є достовірність наданої інформації із зазначенням джерел (архівні й опубліковані матеріали, усні та письмові свідчення). Зміст повинен відповідати меті запланованої акції та висвітлювати благородні вчинки рятівників у роки Голодомору.

На основі надісланих матеріалів УІНП планує створити друге доповнене видання книги "Людяність у нелюдяний час". Учасникам акції, матеріали яких увійдуть до збірки "Людяність у нелюдяний час", примірник видання буде презентовано безкоштовно.

Нагадуємо, що 15 травня на Київщині спалили меморіал жертвам Голодомору.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.