Спецпроект

Секс і сороміцькі анекдоти. Розшифрували дві приховані сторінки щоденника Анни Франк

Опублікували дві раніше невідомі сторінки щоденника Анни Франк, на яких вона писала сороміцькі жарти та свої думки про секс.

Приховані сторінки були закриті коричневим проклеєним папером, імовірно щоб їх не побачили батьки. Нові технології передачі зображень дозволили дослідникам їх прочитати, передає Бі-Бі-Сі.

Записи датуються 28 вересня 1942 року, невдовзі після того, як 13-літня Анна Франк стала переховуватися.

"Я використовуватиму цю зіпсовану сторінку для записів "похабних" анекдотів", – написала вона на сторінці, де було кілька закреслених фраз.

Далі вона написала чотири відомі їй сороміцькі жарти і додала кільканадцять рядків про сексуальну просвіту, уявляючи, що їй потрібно розповісти "про це" комусь іншому, та згадуючи проституток, про яких їй розповів батько.

Фото: BBC 

"Анна Франк пише про сексуальність так, що це роззброює, – каже Рональд Леопольд із Будинку-музею Анни Франк в Амстердамі. – Як і кожен підліток, вона цікавиться цією темою".

Подібні почуття висловив і Франк ван Вре, директор Інституту НІОД з дослідження війни, Голокосту й геноциду, який допоміг розшифрувати сторінки з нових фотографій, зроблених 2016 року.

"Кожен, хто читає рядки, які ми щойно виявили, не зможе стриматися від усмішки", – каже він. – Сороміцькі жарти – це класика серед дітей, які дорослішають. Це доводить, що Анна при всіх її обдаруваннях була, зрештою, звичайною дівчинкою".

Один із жартів такий: "Чи знаєте ви, чому дівчата з німецького Вермахту в Нідерландах? Це матраси для солдатів".

Анна Франк почала переховуватися в таємній прибудові на підприємстві її батька 5 липня 1942 року – через місяць після того, як вона отримала щоденник на свій 13-й день народження.

Там вона проживала із своєю родиною та друзями, сім’єю ван Пелсів, поки їх не виявили через два роки. Як їх знайшли після двох років успішного переховування, досі не з’ясовано.

Анна Франк померла від хвороби у нацистському концтаборі в 1945 році. Вижив лише її батько. Він і опублікував щоденник у 1947 році.

Нагадаємо, в селі Олесине Козівського району на Тернопільщині під куполом храму знайшли послання з 1937 року.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.