Спецпроект

Секс і сороміцькі анекдоти. Розшифрували дві приховані сторінки щоденника Анни Франк

Опублікували дві раніше невідомі сторінки щоденника Анни Франк, на яких вона писала сороміцькі жарти та свої думки про секс.

Приховані сторінки були закриті коричневим проклеєним папером, імовірно щоб їх не побачили батьки. Нові технології передачі зображень дозволили дослідникам їх прочитати, передає Бі-Бі-Сі.

Записи датуються 28 вересня 1942 року, невдовзі після того, як 13-літня Анна Франк стала переховуватися.

"Я використовуватиму цю зіпсовану сторінку для записів "похабних" анекдотів", – написала вона на сторінці, де було кілька закреслених фраз.

Далі вона написала чотири відомі їй сороміцькі жарти і додала кільканадцять рядків про сексуальну просвіту, уявляючи, що їй потрібно розповісти "про це" комусь іншому, та згадуючи проституток, про яких їй розповів батько.

Фото: BBC 

"Анна Франк пише про сексуальність так, що це роззброює, – каже Рональд Леопольд із Будинку-музею Анни Франк в Амстердамі. – Як і кожен підліток, вона цікавиться цією темою".

Подібні почуття висловив і Франк ван Вре, директор Інституту НІОД з дослідження війни, Голокосту й геноциду, який допоміг розшифрувати сторінки з нових фотографій, зроблених 2016 року.

"Кожен, хто читає рядки, які ми щойно виявили, не зможе стриматися від усмішки", – каже він. – Сороміцькі жарти – це класика серед дітей, які дорослішають. Це доводить, що Анна при всіх її обдаруваннях була, зрештою, звичайною дівчинкою".

Один із жартів такий: "Чи знаєте ви, чому дівчата з німецького Вермахту в Нідерландах? Це матраси для солдатів".

Анна Франк почала переховуватися в таємній прибудові на підприємстві її батька 5 липня 1942 року – через місяць після того, як вона отримала щоденник на свій 13-й день народження.

Там вона проживала із своєю родиною та друзями, сім’єю ван Пелсів, поки їх не виявили через два роки. Як їх знайшли після двох років успішного переховування, досі не з’ясовано.

Анна Франк померла від хвороби у нацистському концтаборі в 1945 році. Вижив лише її батько. Він і опублікував щоденник у 1947 році.

Нагадаємо, в селі Олесине Козівського району на Тернопільщині під куполом храму знайшли послання з 1937 року.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.