АНОНС: Відзначeння Сюргюн. Прогама заходів у Києві

18 травня в Києві День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу візначать мітингом, концертом-реквіємомі показом фільму "Хайтарма".

Усього за кілька днів, упродовж 18-21 травня 1944 року весь кримськотатарський народ був насильницьки виселений радянською владою зі своєї історичної Батьківщини — Криму. 

У результаті етнічної чистки за наказом Сталіна було депортовано 191 044 кримських татар у віддалені регіони Радянського Союзу — від північного Приуралля до республік Середньої Азії. 

 



Після депортації була знищена матеріальна та духовна спадщина кримських татар, конфісковано все їхнє нерухоме й рухоме майно, запаси продовольства, ліквідовані книгозбірні, закриті бібліотеки, школи, мечеті. Було змінено тисячі історичних назв місцевостей.

12 листопада 2015 Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 

Програма:

Організатори: Міністерство культури України, Міністерство інформаційної політики України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство з питань окупований територій та внутрішньо переміщених осіб України, Меджліс кримськотатарського народу, Державне підприємство "Кримський дім".

Місце: Київ, Софійська площа


16.00 – 16.45 Церемонія відкриття. Виступи офіційних осіб. 

16.45 – 17.15 Концерт-реквієм 

17.30 – 18.30 Всеукраїнський жалобний мітинг.

По завершенню мітингу демонструватимуть художній фільм "Хайтарма" 

У зв'язку з заходами безпеки, організатори просять прибути до 15.30 і мати при собі документ, що посвідчує особу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.