АНОНС: Лекція "Вояк яничарського корпусу середини XVII століття"

У Києві розкажуть та покажуть як виглядали вояки особистих підрозділів володаря Оттаманської Порти.

Про це повідомляє Історичний фестиваль "Цивілізація".

 

Піхотні підрозділи війська султанів були одним із важливих інструментів для нових територіальних завоювань та підтримки могутності Оттаманської Порти, а яничарські підрозділи "яничері очагі" становили ядро військ "капікулу" ("рабів палацу") – особистих підрозділів володаря.

Хоча в XVII столітті пік могутності та слави Оттоманської імперії вже минув, проте її військова міць дозволяла перемагати ворогів та тримати у постійній напрузі сусідів.

Слухачі матимуть нагоду дізнатися про історію створення яничарського війська, а також ознайомитися із реконструкцією строїв, зброї та предметів побуту представника найбільш впізнаваних вояків Сходу, які в XVII столітті були не лише ворогами, а й іноді союзниками козацьких військ.

ЛекторСвятослав Кузьмич, реконструкціяОлександр Клєпінін. Військово-історична група "49-та орта джемаат" (м. Київ).

"49-та орта "джемаат" яничарського корпусу належала до найстаріших підрозділів і, крім участі у постійних бойових діях, формувала гарнізони різних фортець на теренах Оттаманської Порти, зокрема в місті Кам’янець-Подільський після його захоплення султаном у 1672 році.

Проект "Дні військово-історичної реконструкції в НМІУ" – це лекторій інтерактивного формату про побут, обладнання, зброю, уніформу та життя війська в різні історичні періоди – від античності до Другої світової війни.

Учасники проекту – відомі фахівці з військово-історичної реконструкції, воєнної історії, історики костюму та зброї, учасники військово-реконструкторського руху.

Захід проходить за підтримки Національного Музею Історії України – НМІУ, проекту Likбез. Історичний Фронт, та Історичного фестивалю "Цивілізація".

Час: 13 травня, неділя, 14.00

Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2

Вартість квитка до музею на лекцію – 30 грн.

Година папуги. Велике кохання Зоф’ї Бартницької

Через 70 років пані Бартницька пригадувала останні чутки, які долинали про долю її чоловіка з СРСР, з самого сходу України: «Брат чоловіка, колись там — не знаю, коли — контактував з якимись військовими чинами. Йому сказали: «Його нема серед живих. Тільки не можна про це говорити». Колишній агроном, поручик резерву Зиґмунт Бартницький зник. Про те, що з ним трапилось, не можна було говорити 50 років.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР