Вийшло дослідження стосунків між Україною та Четверним союзом у 1918 році

Інститут історії України НАН України видав книгу Руслана Пирога "Відносини України і Центральних держав: нетипова окупація 1918 року".

Про це інформує сайт Інституту історії України НАН України.

Автор дослідив взаємовідносини України з Центральними державами, зокрема Німеччиною, на завершальному етапі Першої світової війни та реалізацію положень Брестського мирного договору, спрямованих на отримання українських продовольчих і сировинних ресурсів.

 Пиріг Р. Я. Відносини України і Центральних держав: нетипова окупація 1918 року / НАН України. Інститут історії україни. ‒ К.: Інститут історії України, 2018. ‒ 358 с.

"Показано як союзницька військова допомога у звільненні від більшовицької експансії трансформувалася в окупаційну практику з втручанням у внутрішні справи УНР – від запровадження військово-польових судів до зміни державного устрою. Висвітлені специфічні риси окупаційної політики, її нетиповість у контексті тогочасного міжнародного права", – говориться в анотації книги.

Дослідження містить персональні портрети головних дійових осіб – німецьких військових і дипломатів та ілюстроване унікальними фотодокументами тієї доби.

Руслан Пиріг (1941 р. н.) – дослідник політичної історії України, національної біографістики, архівознавець, джерелознавець, історіограф. Випускник історичного фаультету Харківського державного університету (1970).

У 1998–2000 роках – начальник Головного архівного управління України. У 2000–2002 роках – Голова Державного комітету архівів України. Один із розробників Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи"

З 2002 року – головний науковий співробітник відділу історії Української революції 1917–1921 років Інституту історії України НАН України. 

Зміст:

Передмова

Розділ І. Німецько-австрійська окупація України: термінологія, реалії, право 

Розділ ІІ. УНР: вихід з загальноросійського "дому"

Розділ ІІІ. УНР і німецьке командування: проблеми взаємовідносин 

Розділ ІV. Гетьманат у візіях союзників 

Розділ V. Німецька зона окупації: головні дійові особи 

І. Військові

1. Фельдмаршал Герман Айхгорн – командувач німецьких військ в Україні 

2. Генерал Вільгельм Гренер – начальник штабу Оберкомандо 

3. Генерал Гюнтер Кірхбах – командувач армійської групи "Київ" 

4. Генерал Роберт Кош – командувач німецькими військами в Криму 

5. Генерал Карл Кнерцер – командувач корпусом

6. Полковник Фрідріх Штольценберг – військовий аташе 

7. Майор Ганс Гассе – начальник розвідувального відділу 

8. Капітан Вернер Альвенслебен – військовий представник при гетьмані 

ІІ. Дипломати

1. Барон Альфонс Мумм – глава німецької дипломатичної місії 

2. Радник Ганс Берхем 

3. Генконсул Еріх Тіль 

4. Економічний радник Отто Відфельдт 

Висновки

Завантажити книгу можна на сайті  Інституту історії України.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.