In memoriam. Помер один із засновників Товариства Лева Андрій Квятковський

Сьогодні помер Андрій Квятковський — легенда львівської журналістики, один із засновників Товариства Лева і Української галицької партії, редактор "Поступу" і "Збруча", невтомний дослідник нашої історії.

Про це повідомляє Zbruč.
61-річний журналіст протягом 10 днів переніс два інсульти.
Фото: Збруч
Андрій Софронович Квятковський народився 23 лютого 1957 року. Закінчив Поліграфічний інститут у Львові. При першій нагоді кинувся в громадську, тоді за фактом антирадянську діяльність. Фактично ініціював першу масову акцію майбутнього Товариства Лева — відновлення могил на Личаківському цвинтарі.
Відновленням історичної пам'яті займався практично ціле життя: в самвидавчій газеті "Поступі", потім у "Пост-Поступі" , потім —  фрагментами в Києві (СТБ, 5 канал, Вікіпедія etc.), далі — на посаді головного редактора в щоденному "Поступі" і з 2013 року й до останнього — на Zbruči.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.