"Річниця створення дивізії "Галичина" — не свято для українців" — В'ятрович

Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович заявив, що українцям немає приводу відзначати річницю створення 14-ї дивізії військ СС "Галичина .

Про це він написав на своїй сторінці у "Фейсбуці" 28 квітня, коли минуло 75 років із дня заснування з'єднання.

Причому посадовець підкреслив, що арміях обох вооючих сторін до українців ставилися як до гарматного м'яса:

"Річниця створення Ваффен СС дивізії "Галичина" — не свято для українців. В німецькій та радянських арміях у Другій світовій українці сприймалися однаково - як гарматне м‘ясо. Різниця лиш в тому, що мобілізованих до дивізії "Галичина" вишколювали рік перш ніж кинути у бій, а новобранців Червної армії часто кидали у м‘ясорубку відразу".

І додав: "Але то не через любов німців до українців - вони лиш раціонально використовували людські ресурси, яких мали менше за росіян".

 

ДОВІДКА:

14-та дивізія військ СС "Галичина" — з'єднання з українців, яке воювало на боці збройних сил Третього Райху. Про його створення оголосила окупаційна влада дистрикту "Галичина" 28 квітня 1943 року. У липні 1944 року дивізія у складі 13-го армійського корпусу  4-ї танкової армії групи армій "Північна Україна" брала участь у битві під Бродами, внаслідок чого зазнала поразки. Близько 8 тис. її солдатів загинуло.

Після переформування дивізію кинули на придушення Словацького національного повстання. У квітні 1945 року на базі дивізії "Галичина" утворили т. зв. Українську національну армію. Після капітуляції Німеччини особовий склад дивізії здався в полон британським військам в Італії. Перевірочні комісії воєнних злочинів за вояками дивізії військ СС "Галичина" не виявили.

Про те, як відбувалася агітація за вступ у дивізію "Галичина" читайте тут.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.