У селі на Запоріжжі увічнили бойове братство січових стрільців і вільних козаків. ФОТО

27 квітня в с. Біленьке Запорізького району Запорізької області урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену бойовому братерству Українських січових стрільців та місцевих вільних козаків.

Про це повідомляє департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА.

Знак установили в рамках історико-краєзнавчого проекту "Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років" завдяки копіткій роботі запорізького історика, керівника дослідницького центру "Спадщина" Юрія Щура.

 

До учасників церемонії відкриття звернувся заступник директора Департаменту Олександр Зубченко: "Ми поступово повертаємо справжню українську історію Запорізького краю, позбавляємося радянських міфів. Маємо знати про подвиг наших земляків, які сто років тому разом із вихідцями із Західної України боронили свободу української землі".

 

До вітань приєдналися голова Запорізької райдержадміністрації Анатолій Васюк, ветеран АТО Тимур Книш, заступник Біленьківського сільського голови Марина Нотанова.

Меморіальну дошку освятив священик Української православної церкви отець Михайло. Пам’ять борців за Україну вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів.

 

ДОВІДКА:

15 квітня 1918 року загін Українських січових стрільців під командуванням Осипа Микитки висадився з пароплава в с. Біленькому.  На пристані солдатів зустріли десятки святково одягнених місцевих жителів.

До Вишиваного приєдналися понад 30 біленьківців. Того ж дня увечері вони рушили вверх по Дніпру та висадились неподалік залізничного вокзалу "Запоріжжя – 1". У ході запеклого бою було знищено майже 400 російських окупантів. З нашого боку загинув стрілець Ярема, п’ятьох українців було поранено. 

Героя поховали на високій козацькій могилі поблизу Біленького. На жаль, на сьогодні через створення Каховського водосховища визначити це місце неможливо.  Тоді ж на похорон героя зійшлися тисячі людей, народний хор під керівництвом сільського вчителя співав "Заповіт".

Докладніше про бої з більшовиками на Запоріжжі :

Українська весна 1918 року на Запоріжжі: боротьба за Олександрівськ

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.