На Київщині «чорні археологи» розкопали давнє городище. ФОТО

Мова йде про пам’ятку доби Київської Русі. Колись на тому місці знайшли дві печатки Володимира Мономаха, тож, ймовірно «чорні археологи» шукали саме такі скарби.

Про це йдеться у сюжеті проекту "Перші про головне" на телеканалі ZIK.

 Сліди "роботи" чорних археологів. Фото: Гавриленко Филипп

У селі Русанів, що на Київщині, невідомі розкопали могили на давньоруському городищі ХІІ століття. Це місце засновував ще Володимир Святославович. Та й колись там базувалось і фортифікаційне укріплення, тож під шарами ґрунту могли бути справді цінні експонати.

Та фахівці розповідають: оцінити грошову вартість завданої шкоди вже неможливо. Чорні археологи поспіхом загубили лише одного невеличкого ножа.

"Йому десь років 800. Та сюди йдуть не за тим. у 90-му році в тій частині була розкопана невелика ділянка, де знайшли дві печатки Володимира Мономаха. Ці речі набагато коштовніші", – кажуть археологи.

Також експерти відзначають, що на місці злочину діяли не просто звичайні металовикопувачі. Мовляв, працювали професійно та системно. Копали, очевидно, великою групою і не один день.

"Їхні копанки мають геометричний характер та навіть зорієнтовані за віссю, за сторонами світу. Це професійне бачення", – наголошує працівник інституту археології Всеволод Івакенко.

 Сліди "роботи" чорних археологів. Фото: Гавриленко Филипп

Хоча й пам’ятка належить державі, відповідальних за її стан немає. Навколо городища – жодних огорож, лише – охоронний знак, на який зловмисники не звернули уваги.

Утім, представники культури переконані, що копачі йшли цілеспрямовано, до того ж безкарність такого промислу заохочує багатьох. А весна – саме початок "нового сезону".

"У Міністерства немає ані людей, ані ресурсів, щоб самим їздити і ловити. Єдине, що можемо зробити – це звернутись до правоохоронних органів та сподіватися, що їм вдасться довести ці випадки як кримінальну справу", – зазначив заступник керівника Управління культурної спадщини Мінкульту Богдан Моця.

 Сліди "роботи" чорних археологів. Фото: Гавриленко Филипп

За умисне знищення або руйнування культурної, історичної чи археологічної пам’ятки передбачено кримінальну відповідальність. Винні навіть можуть позбутися волі на п’ять років. Поліція ж зафіксувала факт історичного вандалізму та внесла матеріали справи до єдиного обліку.

"Будемо проводити слідчі дії щодо пошуків. Здійснюватимемо допити свідків та місцевих жителів", – прокоментувала слідча Броварського відділу поліції Марія Хижна.

Та поки що тенденція розкриття таких справ невтішна – жодного позитивного прикладу. Науковці сподіваються на ухвалення нового закону, який би краще контролював культурно-історичну спадщину.

Нагадуємо, що недавно "чорні археологи" намагалися пограбувати найвищий скіфський курган України.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.