20 квітня 1918

Кримський похід Армії УНР увічнили меморіальною дошкою. ФОТО

100-ліття переможної операції українського війська з розмахом відзначили на Херсонщині.

Про це "Історичній правді" повідомили у Благодійному фонді "Героїка".

Меморіальна дошка на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму. Фото: Артур Шерстобитов 

Урочисті заходи розпочались 22 квітня на Чонгарі, відвідати який прибула делегація українських науковців та посадовців: представники Постійного Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим, Міністерства молоді та спорту, Українського інституту національної пам’яті, народні депутати, журналісти і громадські активісти.

Гості завітали на КПВВ "Чонгар", а згодом їх, зі святковим концертом, присвяченим річниці звільнення Криму, зустріла громада с. Чонгар.

Того ж дня на будинку залізничної станції Новоолексіївка відбулось відкриття меморіальної дошки на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму.

 Меморіальна дошка на честь Запорізької дивізії Армії УНР, яка 100-років тому з боями увійшла до Криму. Фото: Артур Шерстобитов 

Новий пам’ятний знак, виготовлений коштом благодійного фонду "Героїка", був освячений духовенством УПЦ КП. Віддати шану воякам Армії УНР зібрались представники місцевої громади, Військово-морських сил України, Меджлісу кримськотатарського народу, гості з Києва та Херсона.

Два роки тому, зусиллями фонду, на адмінмежі з тимчасово окупованим Кримом був відкритий пам’ятник "Кримчанам, загиблим у боях за єдність України", присвячений героям сучасної війни за незалежність.

 Святкова громада біля будинку залізничної станції Новоолексіївка. Фото: Артур Шерстобитов

Історична довідка. 100 років тому, впродовж березня-квітня 1918 року, Армія УНР спільно з союзними їй німецькими та австро-угорськими військами звільнила від більшовиків територію Східної та Південної України. Ці події стали важливим етапом в історії Української революції 1917 – 1921 років.

10 квітня 1918 військовий міністр УНР Олександр Жуковський таємно наказав командиру Запорізької дивізії генералу Натієву сформувати Кримську групу, яка мала випередити німецькі війська, зайняти півострів та встановити контроль над Чорноморським флотом.

У ніч з 20 на 21 квітня Кримська група зосередилася у Новоолексіївці, тим часом авангардні частини наблизилися до передових ворожих позицій на Чонгарському півострові.

Вранці 21 квітня ворожі солдати почали мінувати міст, і щоб завадити цьому запорожці відкрили по червоних артилерійський та кулеметний вогонь. Перестрілка тривала весь день.

Пізно вночі 20 запорожців, озброєних ручними кулеметами, на чолі з командиром першої сотні болбочанівського полку Петром Зілинським-Содолем на дрезині проскочили замінований міст, відкривши шлях до Криму двом бронепоїздам Семена Лощенка та Павла Шандрука.

Увечері 22 квітня запорожці увійшли до Джанкою. Так розпочалось звільнення українцями Криму.

Нагадуємо, що на початку квітня у Прилуках відкрили меморіальну дошку Андрію Лівицькому.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.