22 квітня 1918

100-річчя від початку звільнення Криму від більшовиків – звернення Президента

22 квітня виповнилося 100 років від дня, коли у 1918 році війська Петра Болбочана прорвали більшовицькі укріплення на Чонгарі й вирушили на звільнення Криму від московської окупації.

 

Шановні співвітчизники!

Блискавично проведена військова операція по захопленню Сальківського мосту через озеро Сиваш дала змогу збройним силам Української Народної Республіки швидко просунутись у глиб півострова і 24 квітня звільнити Сімферополь.

"Ніде по всій Україні не зустрічали українського війська з таким ентузіазмом, з такими оваціями і з таким захопленням, як робило це населення Сімферополя. Всі вулиці були декоровані квітами й переповнені публікою, яка радісно вітала Болбочана.

Всю дорогу за самоходом бігла тисячна юрба народу, котра проводжала побідника і свого визволителя з таким запалом, з таким ентузіазмом, якому немає порівняння, якого ніколи не можна забути", – писав у своїх спогадах учасник Кримського походу Борис Монкевич.

Поза сумнівом, з військової точки зору армія УНР здобула в Криму визначну перемогу. Попри істотну перевагу сил "червоних", дії українських частин призвели до падіння більшовицького режиму в Криму, зумовили підняття на кораблях Чорноморського флоту у Севастополі українських прапорів.

Переконаний, що досвід героїчної боротьби українського народу за рідну землю, наша нинішня кропітка праця, спрямована на зміцнення армії, діяльність вітчизняних дипломатів на міжнародній арені, солідарний тиск світової спільноти на агресора невблаганно наближають час повернення віроломно анексованого Російською Федерацією Криму та українських земель на Донеччині та Луганщині.

Ми обов’язково переможемо.

Слава Україні!

Слава її героям!

Петро Порошенко

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.