АНОНС: Лекція «Історія, спадок і майбутнє німецької Консервативної Революції»

Французький історик розповість про європейські втілення, теоретиків, шляхи розвитку і провідників німецької Консервативної Революції.

Про це повідомляє київський літературний клуб "Пломінь".

 

У проміжку між Першою світовою війною та створенням Третього Райху політична, економічна та соціальна кризи, які Німеччина пережила внаслідок поразки в Першій світовій війні, породили рух, відомий як "Консервативна Революція", що також називають "Консервативно-революційний рух", а її членів часто кличуть "революційними консерваторами".

Важко адекватно підвести підсумки поглядів, проведених революційними консерваторами завдяки тому, що багато хто з них мав переконання, які стояли в опозиції до поглядів, що носили їх колеги в тому ж політичному рухові.

Те, що вони взагалі мали спільного, було усвідомлення важливості "Volk" (цей термін може бути перекладений як "народ", "нація", "етнос" чи "населення"), культури, ідеї "Volksgemeinschaft" ("народної спільноти"), відмови від марксизму, лібералізму та демократії (зокрема парламентської демократії).

Ідеї, які також були загальноприйнятими з-поміж ідеологів "Консервативної Революції" - це відмова від лінійної концепції історії на користь циклічної, якщо не сферичної концепції, а також консервативна і немарксистська форма соціалізму та встановлення авторитарної еліти.

ЛекторПаскаль Ласаль, представник французьких "нових правих", історик, публіцист, автор програм на Radio Courtoisie, представник пан'європейського руху Landsknecht, координатор французької гілки всеєвропейського проекту "Реконкіста".

Час: 23 квітня, понеділок, 19.00

Місце: літературний клуб "Пломінь", провулок Шевченка 5 (ст. м. Майдан незалежності), Козацький Дім (3 поверх)

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.