У Львові відреставрували скелет мамонта. ФОТО, ВІДЕО

Сьогодні львівським журналістам показали кістяк мамонта. Його реставрацію і монтаж завершили в Державному природознавчому музеї Національної академії наук України.

Відтак до кінця року у музеї відкриють виставку, де цей мамонт, а також опудало волохатого носорога стануть головними артефактами, повідомляє "Гал-інфо".

"Скелет мамонта – це основний експонат виставики "Льодовиковий період", яку музей планує відкрити ще у цьому році. Знайдений він був у 1907 році в с. Старуня Богородчанського району (Івано-Франківська область) під час розробки озокеритної шахти. Вона була у власності німецької фірми "Камп і Мюллер". Тоді на глибині 12,5 метра працівники виявили тушу мамонта", — розповів "Гал-інфо" провідний експерт, завідувач відділу ландшафтного та біотичного різноманіття, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Державного природознавчого музею Національної академії наук України Андрій Бокотей.

 

Бокотей розповів, що кістяк належав молодій самці. На момент загибелі їй було 8-10 років:

"Загинула вона в озокеритовій ямі. Важко передбачити, як саме вона туди потрапила, але з в’язкої речовини тварина вже не змогла вибратися вона потонула. Завдяки тому, що нафта та парафіни чудові консерванти, збереглися м’які тканини, шкіра та фрагменти шерсті. Власне, ми маємо зразки її шерсті, мамонтиха була руденькою".

Він додав, що зберігся не лише скелет доісторичної тварини, але й зразки м’яких тканин. Також музейники експонуватимуть шкуру мамонта, яку в той час довелося вилучити у працівників шахти.

Делегація Музею Дідушинських біля решток мамонта, 1907 р., с. Старуня. З архіву Державного природознавчого музею Національної академії наук України

Люди, які натрапили на рештки мамонта, позабирали собі клапті шкіри, яка добре збереглась. Пізніше, коли зі Львова приїхала делегація з музею Дідушицьких, де розташовується музей, фрагменти мамонтової шкури довелося відбирати через суд. 

Також на виставці у вигляді мокрих препаратів експонуватимуть м’які тканин та зразки шерсті.

"У старій експозиції музею мамонт був розміщений в іншому місці. Така позиція була досить невигідною для сприйняття, адже скелет розміщували на нижчому рівні: відвідувачі не мали можливості належно оцінити розмірів знахідки. Це дуже велика тварина, яка жила понад 10 тис. років тому на наших теренах, і ми хотіли б передати її масштаб", додав Бокотей.

Як зазначив пан Бокотей, протягом останніх півроку реставраційна майстерня музею займалася реставрацією основних об’єктів, які будуть представлені в названій експозиції це скелет мамонта та опудало волохатого носорога:

"Основні роботи, які були проведені з об’єктом, це знепилення, адже йому вже понад 100 років. Кістяк був відчищений. Кістки пройшли рентгенівське обстеження, щоб зрозуміти, яка частина кістки є рідною, а яка ще 100 років тому була дороблена за допомогою гіпсу.

Також кожну кістку просочили антигрибковим розчином, щоб унеможливити псування. Скелет дуже подрібили робітники шахти, які його знайшли. Вони не розуміли, що це за тварина, думали, що це віл. Тому кістки заповнили спеціальними розчинами, які укріпили їх".

Він додав, що після проведення такої ґрунтовної реставрації галицький мамонт не потребуватиме втручання фахівців ще найближчі сто років. Вартість реставраційних робіт мамонта та волохатого носорога становить близько півмільйона гривень.

Нагадаємо, що 18 грудня 2012 року урочисто відкрилася перша за 20 років експозиція у Державному природознавчому музеї Національної академії наук України, що у Львові на вул. Театральній, 18. Виставка "Мандрівка у минуле" розповідала відвідувачам історію унікальних знахідок на теренах Галичини – мамонта і волохатого носорога.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.