У Львові показали тисячолітні писанки. ФОТО

Про це пише Анна Джунківська на сайті "Гал-Інфо".

Фото: Олена Ляхович, "Гал-Інфо"

Археолог, співробітник Історико-культурного заповідника "Давній Пліснеськ" Віталій Ляска розповів, що з поширенням християнства язичництво на теренах сучасної Львівщини не зникло, натомість з’явилося явище релігійного синкретизму, тобто двовір’я. Тоді церква намагалася адаптувати поганські звичаї до християнських канонів.

"Маркерами такої подвійної віри були і писанки з Пліснеського городища. Окрім сучасної, відомої нам обрядової функції, у княжу добу писанки слугували язичницькими оберегами. Маючи кульки всередині, вони виконували й роль брязкалець. Припускають, що вони мали відлякування злих духів і охороняти житло", - повідомив археолог.

За його словами, християнство утвердилося на цих теренах лише у ХІІ ст. З кінця Х ст. тривав процес християнізації, який завершився створенням у Галичі єпископату та будівництва великого княжого собору.

"Тому панувало двовір’я. Люди сповідували як язичництво, так і християнство. Про це двовір’я ієрархам Руси було відомо. Перші ознаки двовір’я згадує навіть Феодосій Печерський. Тому ми не можемо стверджувати, що писанки – це християнські образи, принаймні у ХІ-ХІІІ ст.", - сказав Віталій Ляска.

Фото: Олена Ляхович, "Гал-Інфо"

Писанки, які продемонстрували археологи, були віднайдені в похованнях курганного могильника варязької дружини.

"В тому ж курганному могильнику були віднайдені й перші хрести. Зокрема, у парному похованні жінки та чоловіка. Очевидно, що вони походили із середовища варязької дружини і мали ці християнські символи. Невідомо чи це були перші християни, чи ці хрести у них були, як прикраси", - зазначив Віталій Ляска.

Він наголосив на тому, що писанки були поліфункціональні.

Фото: Олена Ляхович, "Гал-Інфо"

"Маємо певну язичницьку атрибутику. Культ яйця пов'язаний із віровченням про життя, який на території України фіксується ще з доби бронзи. Зараз дослідники вважають, що писанки, окрім обрядової дії, могли виконувати роль язичницьких оберегів, захист від злих духів.

Усі писанки цього часу мають брязкальця в середині, тому припускають, що вони могли бути й дитячими іграшками", - сказав археолог.

За словами Віталія Ляски, писанки були привезені до Пліснеська.

"Якщо говорити про руську традицію писанкарства, то виділяють два основні центри – це північна Русь (Новгород) і Київська Русь – середнє Подніпров’я (Київ).

Писанки знайдені у Пліснеську – це писанки київської традиції. Очевидно, що одна з них потрапила туди разом із варязькою дружиною. Польські археологи часто натрапляють на писанки і навіть пробують трасувати по них середньовічні шляхи. Обабіч шляхів знаходять писанки, що говорить про імпортування цього продукту", - зазначив археолог.

Фото: Олена Ляхович, "Гал-Інфо"

Етнолог Юрій Пуківський додав, що в українців писанки є маркером етнокультури.

"Поширення писанкарства було загальноукраїнською традицією. Вона виникла ще до християнства – це безумовно. Походження цієї традиції, на жаль, встановити точно не можна.

Свого часу церква вела досить активну боротьбу проти писанок. Полеміст Іван Вишенський писав у послання до князів Острозьких, що "пироги та яйця надгробні знищіть всюди, де побачите".

Минали століття і згодом, як проти церковного культу, з писанками боролася радянська влада. Традиція писанкарства триває досі. Відоме гуцульське повір’я каже, що світ існуватиме доти, поки пишуть писанки", - сказав етнолог.

Він зазначив, що на Поліссі та в Карпатах писанки клали в домовину до покійника. Люди несуть писанки та крашанки на цвинтар.

"Писанка стала найголовнішим атрибутом Великодня, але вона має набагато давнішу традицію", - сказав він.

Фото: Олена Ляхович, "Гал-Інфо"

ДОВІДКА:

Пліснеський археологічний комплекс – це сукупність різночасових пам'яток, насамперед середньовічної доби, які зараз знаходяться на території та в околицях села Підгірці на Львівщині.

До його складу входять давньослов'янський культовий центр кінця VІІ–Х ст., слов'янське городище ІХ–Х ст., літописне місто ХІІ–ХІІІ ст., згадане у "Слові о полку Ігоревім", курганний могильник ХІ — поч. ХІІ ст., де поховані варязькі дружинники та Підгорецький ("здавна іменований Пліснеський") монастир.