У Києві викрали бюст Лесі Українки з фасаду її музею

Цинічно, вночі - коментують в музею.

Як повідомляє "Громадське", про це інформує прес-служба Музею видатних діячів української культури у Facebook.

 

"3 березня, вночі, було цинічно вкрадено бюст Лесі Українки з пам’ятною дошкою, який вже понад 40 років прикрашав і виділяв меморіальний будинок в Києві по вул. Саксаганського, 97. Тут з 1899 по 1909 мешкала Леся Українка та її родина, а з 1960 р. працює музей поетеси", - йдеться у повідомленні.

Правоохоронці відкрили за цим фактом кримінальне провадження.

Вкрадений бюст письменниці та пам’ятна дошка унікальні в своєму роді. Вони виконані з бронзи та складають єдину композицію.

Ця скульптурна композиція була встановлена в 1971 р. до 100-ліття від дня народження письменниці.

Автори роботи — скульптор Галина Кальченко та архітектор Анатолій Ігнащенко — знані митці, народні художники України та лауреати Національної премії імені Тараса Шевченка.

 

Тепер на фасаді меморіального будинку залишилися шматки арматури й отвори, де було надійне кріплення, що тримало важку конструкцію.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.