АНОНС: Концерт Тараса Компаніченка "Пісні Української революції" в Києві

Кобзар Тарас Компаніченко даватиме концерт "Пісні Української революції" в Києві.

Кобзар Тарас Компаніченко – знакова постать в українській музичній культурі: мудрець, етнограф, просвітник, співак і дослідник українського минулого, збирач і популяризатор старовинної музики, зокрема, пісень української революції, яких співали борці за українську незалежність сто років тому. 

"На початку Незалежності, чи, достеменніше, перед Незалежністю, ще ті люди, які воювали в січових стрільцях, були живі. І можна було це від них "хапати", галичани були активними… І ми думали, що це, власне, і є тільки. А потім… Я ще тоді, коли це все вивчав, записував, в кінці чи в середині 1980-х років, побачив: є такі тексти, які не попадають в збірники", – розповідав Тарас Компаніченко про свій перший досвід дослідження пісенної культури доби Української революції 1917–1921 років.

 

А далі була складна, але захоплююча робота – віднаходження у спогадах, поетичних і пісенних збірках, розмаїтих документах доби крупинок інформації.

Час відкрити широким колам любителів музики і історії героїчний світ музичної культури доби УНР.

4 березня, неділя, 15.00

Місце: Музей театрального, музичного та кіномистецтва України (Київ, вул. Лаврська, 9, корп. 26 - на території Києво-Печерського заповідника).

Організатори: Генерація волі та Музей театрального, музичного та кіномистецтва України за підтримки Департаменту культури КМДА.

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.