Корюківка: 75 років знищення найбільшого населеного пункту під час каральної операції

1-2 березня 1943 року в Корюківці на Чернігівщині нацисти під час каральної операції вбили 6700 людей, спалили 1290 будинків. Населений пункт був повністю знищений нацистами за кілька днів. Цьогоріч - 75-ті роковини Корюківської трагедії.

Український інститут національної пам'яті нагадує, що знищення Корюківки є наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Другій світовій війні в Європі, під час якої повністю знищене поселення з усіма мешканцями.

Для порівняння, інші відомі спалення населених пунктів: Лідице в Чехії (10 червня 1942 р. вбито у селищі й замордовано у концтаборі 320 осіб), Хатинь в Білорусі (22 березня 1943 р. у селі знищено 149 осіб), Орадур-сюр-Глан у Франції (10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи).

 З матеріалів виставки "Українська Друга світова" (2015)

"Під час нищення Корюківки нацистським загоном чисельністю приблизно 300-500 карателів за 15 км знаходилося партизанське з’єднання Олексія Федорова чисельністю від 3 до 5 тис. вояків, яке буквально за пару днів до того розгромило окупаційний гарнізон у цьому селищі, — нагадує історик, співробітник Інституту національної пам’яті Сергій Бутко. — Проте, партизанське командування на чолі з Миколою Попудренком так і не віддало наказ захистити населення. Попри масштаб трагедії, в радянські часи вона не стала одним із символів нацистських злочинів. Очевидно тому що спростовувала образ радянських партизанів як "народних месників", які захищали місцеве населення".

Правда про трагедію Другої світової війни в Україні потрібна для розуміння теперішніх подій, коли на нашій території російські війська та підтримувані ними терористи знову чинять воєнні злочини, наголошує Голова Українського інституту національної пам’яті України Володимир В’ятрович.

"Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення на українських теренах. Радянські партизани реалізовували цілі, поставлені перед ними Кремлем, навіть якщо це призводило до масових вбивств цивільних. Війни, в яких сторони не рахуються із життям людей, перетворюють їх на заручників військово-політичних планів, мають бути визнані злочином, неприпустимим у сучасному світі", — говорить В’ятрович.

 

Корюківська трагедія — один з багатьох випадків знищення нацистами населених пунктів на українській території. За підрахунками Українського інституту національної пам’яті, за час німецької окупації України було знищено понад 670 населених пунктів на території 16 сучасних областей України та Автономної республіки Крим.

Жертвами такого роду каральних операцій стали щонайменше 50 828 вбитих. Сьогодні інформація про знищене містечко має стати важливим елементом національної пам'яті про Другу світову війну.

ДОВІДКА:

м. Корюківка розташоване за 100 км від обласного центру – м. Чернігова. У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах. 

Партизани розпочали збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Німці влаштували підпали в довколишніх селах, заарештували членів сімей партизанів у Корюківці.

У ніч на 27 лютого партизани з’єднання Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки.

У відповідь на партизанську акцію начальник штабу 399-ї головної польової комендатури у м. Конотопі Бруно Франц Байєр віддав наказ про знищення Корюківки. Виконавцем цього злочину стала Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка сформувала збірний каральний загін у складі військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ої легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції та солдатів спеціальних каральних формувань із числа колабораціоністів – громадян СРСР.

Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а (Sonderkommando 4a). Один із найвідоміших злочинів цього підрозділу – розстріл 29 і 30 вересня 1941 р. в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв.

Вранці 1 березня 1943 р. у Корюківку прибув нацистський каральний загін. Населений пункт оточили, а всіх мешканців групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали. Опісля містечко підпалили. Акція тривала й наступний день, а через тиждень, 9 березня карателі повернулися, щоб допалити Корюківку і добити вцілілих.

Упродовж всієї каральної акції за 15 км від Корюківки розташовувалися 3-5 тисяч вояків радянського партизанського з’єднання Федорова, які не прийшли на допомогу жителям і не захистили їх від 300-500 карателів.

Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито 6700 осіб, спалено 1290 будинків. Серед 1893 встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, за іншим підрахунком 1097 — жінки.






Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.