АНОНС: Лекція "Російська пропаганда та українська історія Криму"

Як Кремль маніпулює історичним минулим Криму, та як протистояти кремлівській пропаганді – у лекції кримчанина, історика, публіциста Сергія Громенка.

Уже четверта весна поспіль – час особливого загострення російської пропаганди загалом та історичної міфотворчості зокрема.

 

Намагаючись виправдати анексію Криму, Кремль переконує світову громадськість, що півострів – "ісконно" російська земля, яка завжди належала Росії, що "сакральна Корсунь" – первинна купіль всієї Русі.

Що кримські татари – зайди, дезертири і колаборанти, для яких депортація була порятунком. Що Україна до Криму не має жодного стосунку, а незаконно отримала його у подарунок від п’яного Хрущова. І що, нарешті, кримчани одвіку прагнули до возз’єднання із матінкою-Росією.

Про все це і не тільки можна буде дізнатись на лекції в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії"

Час: 24 лютого, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України (4 поверх), вул. Володимирська, 2, м. Київ.

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.