Минуле України і Польщі не переписати, приймаючи закони – Клімкін

Міністр закордонних справ України Павло Клімкін заявив, що Україна та Польща пережили минуле з позитивними та трагічними сторінками, яке не можна переписати.

Як передає "Європейська правда", про це він повідомив у Києві на спільній прес-конференції з міністром закордонних справ Королівства Данія Андерсом Самуельсеном.

 Павло Клімкін

"Те, що сьогодні відбувається в Польщі, - це бажання шляхом прийняття так званих меморіальних законів створити особливе сприйняття свого минулого, представити себе, якщо хочете, білішими і пухнастішими, ніж інші. Так не буває", - сказав глава МЗС.

"У нас є минуле, яке мало дуже позитивні моменти і сторони, і дуже трагічні сторінки. Це сторіччя, коли ми жили і розвивалися разом. Це минуле не можна переписати шляхом прийняття законів. Це минуле можна збагнути і осягнути тільки шляхом історичного діалогу", - переконаний Клімкін.

Міністр додав, що Україна підтримує історичний діалог заради порозуміння, але він повинен вестися між друзями.

"Я готовий визнати вину окремих представників України або загонів в тому, що вони побили поляків на Волині, а ви готові це саме зробити? Я готовий схилити коліно перед жертвами польської національності, а ви готові? Ось зараз, 3 березня, буде трагічна річниця в селі Павлокома, де розстріляні сотні українців, включаючи дітей, включаючи людей похилого віку", - зазначив Клімкін.

Клімкін додав, що пам'ять та її сприйняття можуть бути або спільними, або "ми будемо грати в політичні ігри, намагаючись побудувати свою власну історичну реальність шляхом законів".

Нагадуємо, 6 лютого Президент Польщі підписав контраверсійний закон про IPN.

7 лютого, УІНП заявив про неможливість продовження роботи Українсько-польського форуму істориків у попередньому форматі через загрози для свободи слова у Польщі.

Як повідомлялося, 26 січня Сейм Польщі ухвалив запропонований рухом Kukiz'15 законопроект про заборону пропаганди так званої "бандерівської ідеології".

Українське МЗС заявило про свою глибоку стурбованість ухваленням цього законопроекту. Із різкою критикою законопроекту виступили ізраїльські дипломати й політики.

Вночі з 31 січня на 1 лютого Сенат Польщі ухвалив законопроект. Напередодні нічного голосування Державний департамент США оприлюднив заяву, в якій висловив побоювання, що зміни до закону про ІПН можуть підірвати свободу слова і свободу академічних дискусій.

Президент Чечні Рамзан Кадиров схвально прокоментував  зміни у польському законодавстві. Але вважає, що цих змін не досить.

5 лютого до дисксії навколо закону долучилися прем’єр-міністр країни Матеуш Моравецький, відставні дипломати, чинний голова МЗС. Також у Польщі соціологи дослідили, як поляки ставляться до новелізації скандального закону про польський Інститут нацпам'яті.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.