Історична правда – це те, від чого не втечемо – віце-прем'єр Польщі

За словами польського віце-прем'єра Пйотра Ґлінського, перемовини можуть бути складнішими у зв'язку з ухваленим новим законом про ІНП

"16 лютого відбудеться моя зустріч з віце-прем’єром України Павлом Розенком", – поінформував у п’ятницю, 9 лютого, віце-прем’єр, міністр культури Польщі Пйотр Ґлінський. Він додав, що перемовини можуть бути складнішими у зв’язку з ухваленим оновленим законом про Інститут національної пам’яті Польщі, передає "Польське радіо".

Ґлінський, відповідаючи на запитання про те, чи у зв’язку зі змінами до закону про ІНП, що вводить, зокрема, кримінальну відповідальність за заперечення "злочинів українських націоналістів у 1925-1950 роках", майбутні розмови з українцями на тему польським місць пам’яті в Україні залишаються актуальними, відповів: "так, зустріч актуальна".

"16 лютого я маю намір зустрітися з віце-прем’єром України Павлом Розенком. Напевно це будуть перемовини, що можуть бути складнішими у зв’язку з ухваленими змінами до закону. Хочу чітко сказати: історична правда – це те, від чого не втечемо", – заявив польський віце-прем’єр.

Однак він додав, що залишається оптимістом, оскільки офіційна реакція української сторони була стримана.

"Відомо, хто намагається нас поділити і кому важливо, аби ми не могли домовитися. Нехай на це не сподівається. Маємо з Україною спільні інтереси та цінності, що повторили у грудні наші президенти Петро Порошенко та Анджей Дуда. Ми підтримує європейські прагнення України і підтримуємо її у конфлікті з Росією. Вірю, що ми зможемо для нашого спільного добра розв’язати проблеми та розвивати наші взаємовідносини на правді та чутливості", – сказав Ґлінський.

Під час грудневого візиту Анджея Дуди до Харкова та його розмов з президентом Петром Порошенком було домовлено, що врегулюванням напруженої ситуації займеться польсько-українська комісія з історичних питань. Очолити її повинні віце-прем’єри Розенко та Ґлінський.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.