Київрада дала назви восьми новим вулицям столиці. СПИСОК

У Подільському районі Києва з'явилися 8 нових вулиць.

Відповдіне рішення депутати ухвалили 8 лютого на пленарному засіданні Київської міської ради (63 голоси "за"). Про це повідомляється на офіційному сайті Київради.

Відтак на мапі Києва з'являться: 

вулиця Всеволода Змієнка - генерал-хорунжого Армії УНР, одного із організаторів оборони м. Замостя в серпні 1920 року від Червоної армії (від вулиці Північно-Сирецької до проспекту Правди);

вулиця Олександра Олеся - видатного українського письменника (від вулиці Газопровідної до вулиці Данченка Сергія);

вулиця Генерала Грекова - генерал-хорунжого Армії УНР, військового міністра УНР, Начального вождя Галицької армії в 1919 році(від вулиці Газопровідної, вулиці Синьоозерної до вулиці Данченка Сергія);

вулиця Квітникарська (від вулиці Проектної 12922 (Северина Наливайка)  до вулиці Проектної 12920 (Родини Крістерів), вулиці Полкової);

вулиця Родини Крістерів - німецької родини, яка займалася садівництвом у Києві (від вулиці Північно-Сирецької до проспекту Правди);

вулиця Северина Наливайка  - ватажка козацького повстання 1594-1596 років у Речі Посполитій (від вулиці Сирецько-Садової до Проспекту Правди);

вулиця Гаванська (від вулиці Електриків до Набережно-Рибальської дороги);

вулиця Зарубинецька (від вулиці Електриків до Набережно-Рибальської дороги).

Громадське обговорення відповідних назв проходило з 1 червня до 1 серпня 2017 року на порталі КМДА.

Нагадаємо, Київська міська рада на своєму засіданні перейменувала станцію "Петрівка" столичного метрополітену на "Почайну".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.