АНОНС: Композитор Леонід Грабовський розповість про наслідки тоталітаризму для своєї родини

12 лютого проект "Остання адреса-Україна" запрошує на унікальну зустріч з легендою українського музичного авангарду Леонідом Грабовським.

Під час зустрічі Леонід Олександрович розповість про свою родину, яка була практично знищена радянським терором; про наслідки тоталітарного минулого для України та його думки щодо декомунізації.

 

 

У 1937 році за адресою вулиця Борохова 10 (нині Шота Руставелі), у флігелі проживали його батько Олександр, скрипаль; дядько Сергій, окуліст; та їхня сестра Марія Калашникова.

Через фальшиві доноси їх заарештували, і вони вимушені були визнати себе винними у співпраці із "німецько-фашистським підпіллям". Чотири місяці потому їх всіх стратили. У 1958 році вони були повністю реабілітовані, оскільки ніякого заколоту насправді не існувало. 

Композитор поділиться історією свого життя та відповість на питання слухачів.

Модератор заходу - Тетяна Шептицька, заступник директора національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили".

Понеділок, 12 лютого, 19.00

Адреса: ПеремогаSpace, Київ, бульвар Шевченка, 62.

Вхід вільний за умови реєстраціїhttps://goo.gl/YbHjS3.

Також у цей день, о 12:00, за адресою Шота Руставелі, 10 також відбудеться встановлення трьох табличок родичам Леоніда Олександровича.

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.