12 лютого 1918

АНОНС: Лекція "Донецько-Криворізька республіка: примарна і банальна"

Чи знали Ви, що таке ДКР? Які аргументи висували її прихильники? Чим вони засадниче відрізняються від того, як сучасні колаборанти пояснюють свої дії в окупованих Росією ОРДЛО?

12 лютого 1918 року керований більшовиками IV обласний з’їзд рад Донецько-Криворізького басейну вирішив виокремити його у самостійну Донецько-Криворізьку республіку. Відокремленою від України ДКР позиціонувалася трохи більше місяця.

 

Вже у наш час цю доволі рядову для тієї доби подію було використано в політичних ігрищах. При цьому нерідко не лише штучно подовжувався час її існування, ігнорувалися суперечливі моменти в її утворенні, а й на догоду сучасному політичному моменту перекручувався зміст тих цілей та завдань, які проголошували її очільники.

За яких же умов була створена ДКР і коли вона повернулася до складу радянської України?

Які аргументи висували її прихильники? Чим вони засадниче відрізняються від того, як сучасні колаборанти пояснюють свої дії в окупованих Росією ОРДЛО?

Настільки типовим було це утворення для того часу, і що означає дефініція "південні республіки"? Скільки було таких республік, і чому про більшість із них майже нікому і нічого невідомо?

Чому існування ДКР було принципово неможливим після весни 1918 року?

На ці та інші питання можна почути відповідь і подискутувати на лекції Геннадій Єфіменко, к.і.н., старшого наукового співробітника Інституту історії України НАН України.

Час: 10 лютого, субота, 14.00

Місце: Національний музей історії України, 4 поверх (м. Київ, вул. Володимирська, 2).

Захід відбудеться в рамках проекту "LIKБЕЗ. Уроки історії".

Вхід за музейним квитком вартістю 10 грн.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.