Спецпроект

АНОНС: У Києві пройде зустріч із правнучкою фотографа Голодомору

Національний музей «Меморіал жертв Голодомору» запрошує на зустріч з правнучкою Александра Вінербергера, фотохудожницею Самарою Пірс.

Про це йдеться на офіційному сайті музею.

 

У 1935 році у Відні вийшла друком книга "Чи повинна Росія голодувати?" Евальда Амменде, який в 1933 році очолював міжконфесійний комітет допомоги голодуючим в СРСР.

Комітет продовжував поширювати інформацію про Голодомор навіть тоді, коли було неможливо врятувати мільйони українців. Книга містила 21 зображення, атрибутоване як "фотографії голодуючих на вулицях Харкова в 1933 році, зняті австрійським технічним спеціалістом".

1939 року стало достовірно відомо, що автором цих світлин є Александр Вінербергер, автор книги "Час від часу не легше". Він був одним із тисячі іноземних спеціалістів, яких радянська влада в 1930-х рр. наймала на будівництво великих промислових об’єктів в УСРР.

 Жертва Голодомору. Харків, 1933. Фото: Александра Вінергбергера (Громадське)

Александр фотоапаратом "Лейка" таємно зробив фото того, що бачив на вулицях Харкова, і вивіз їх до Австрії. Сьогодні це чи не єдині фотознімки, на яких зафіксоване повсякдення Голодомору та його жертви.

Фотографії столиці Голодомору – Харкова – в 2009 році були долучені, як докази, до слідства і кримінальної справи за фактом вчинення злочину геноциду на території України в 1932-1933 роках.

Поховання жертв Голодомору. Харківська область, 1933. Фото: Александра Вінергбергера (Громадське

Правнучка фотографа Самара здійснила подорож до Харкова та відфотографувала ті ж місця, що і її прадід знімав в 1933 році. В 2014 році вона презентувала власну книгу-фотоальбом "Маски Голодомору".

В книзі знімки жертв Голодомору скомбіновані з сучасними та розміщенні в порядку відповідному альбому Вінербергера "Час від часу не легше". Переплетіння фото 1933 року та 2013 одної і тої землі, але з різницею в 80 років, наче зв'язок різних поколінь українців.

Час: 7 лютого 2018, середа, 11:00

Місце: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору", вул. Лаврська, 3, м. Київ

Контакт: 044 254 45 12, memoholod@ukr.net

Нагадуємо, що УІНП допомогатиме Агнєшці Голланд знімати кіно про Гарета Джонса.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.