У Києві відкрилась фотовиставка столичних будинків, що зникають

15 січня у креативному просторі UA: HUB (вул. Мельникова, 42) відкрилася фотовиставка "Київ. Калейдоскоп. Двойра" фотографа і дизайнера Віри Шелест. Видання "БЖ" розповідає про автора та її проект.

На створення проекту Віру Шелест надихнула архітектура старих київських будинків, багато з яких потребують реставрації.

"У кінці листопада 2016 року я вирішила поекспериментувати й почала фотографувати фасади київських будівель, які мені сподобалися і які несуть в собі історію тієї частини міста, де вони побудовані, і в фотошопі створювати калейдоскопічні зображення-принти", – розповідає пані Віра.

Так народилася ідея створити хустки з такими принтами, яка переросла в бренд Dvoira. А пізніше вона організувала першу фотовиставку, приурочену до Дня міста.

15 січня 2018 у будівлі Київського телецентру відкрилася ще одна фотовиставка. У ній представлено 14 робіт фотографа. Ось деякі з них.

Будинок на перехресті Хорива і Межигірської

 

Кияни називали його "будинком Артемихи" на честь багатої киянки, якій будівля належала ще в 1770-х роках. Ходили чутки, що Артемиха була дуже скупою, але зрештою збідніла, а на допомогу їй ніхто не прийшов через кепський характер.

У 1897 році на цьому місці купець Горєлов побудував багатоповерховий житловий будинок з торговими та адміністративними приміщеннями на першому поверсі. У 1902 році преса оголосила про знесення унікальної кам'яної будівлі, яка була чи не найбільш старим житловим будинком на Подолі.

Адреса: ріг вулиць Межигірської та Хорива, 23/9

Будинок з атлантами

 

Будівля 1905 року побудови одна з найбільш декорованих. Деякі порівнюють її з багатоярусним кремовим тортом. Проект будинку розробив майстер київського модерну, відомий архітектор німецького походження Мартін Клуг.

Раніше ця будівля була в розпорядженні купчихи Рахілі Майкапар. В її садибі зупинявся Максим Горький, а також орендували актори театру Соловцова (нині театр імені Івана Франка). А в 1950 році тут оселився художник і скульптор Олександр Ковальов.

Від тодішніх інтер'єрів зараз нічого не збереглося, але приміщення шостого будинку на Лютеранській вулиці є одними з найдорожчих у Києві.

Адреса: вул. Лютеранська, 6

Будинок з котами

 

Будівля була побудована в 1909 році за проектом архітектора Володимира Безсмертного в стилі модерн з елементами готики та неоготики. Відмітна риса будинку – кішки на фасаді, звідки й назва. Однак крім хвостатих, тут можна знайти сов і чорта.

Адреса: вул. Гоголівська, 23

Читайте також:

Депутати Київради замість торгового центру на Поштовій площі хочуть музей

Аварійний "Будинок зі зміями" в Києві збираються відновити

Лук’янівська, 62: від народного училища до сервісного центру МВС

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.