Учасникам акції в Освенцимі загрожує тюремний строк

Білоруському учаснику акції в Аушвіці загрожує 2 роки в’язниці й 5 років заборони на професію.

Про це повідомляє білоруська служба Радіо "Свобода".

"Ми хотіли показати, що Освенцим нічого нас не навчив", — говорить Микита Володзько, який 24 березня 2017 року разом із 11 хлопцями й дівчатами брав участь в акції на території колишнього концтабору Аушвіц.

Учасники роздяглися догола, завісили напис "Arbeit Macht Frei" ("Праця звільняє") розтяжкою з написом "Love" ("Любов") на брамі і спробували прикувати себе наручниками одне до одного.

Двоє білорусів, у тому числі Микита, зарізали ягня.

Суд над учасниками акції від серпня 2017 року відбувається в районному суді Освенцима. 8 січня підсудні виступили з останнім словом.

Для рядових учасників прокурор просить 1 рік і 4 місяці позбавлення волі кожному (це покарання можна відбути у вигляді 32 годин суспільно корисної праці).

Білорусам Микиті Володзьку і Адаму Бяляцькому, який слідство вважає організаторами акції, загрожує 2 роки і 2 місяці і 2 роки й 6 місяців позбавлення волі відповідно. Їх звинувачують також і в убивств і худоби.

Про саму акцію, яка називається "Love Macht Frei" ("Любов звільняє") Володзький каже так:

"Основною метою перформансу була несправедливість. Відразу питаються: "Чому Освенцим? Це ж святе місце, яке ми шануємо". А мені здається, що ніяк ми це місце не шануємо. Нам просто втовкмачують брехливу інформацію про те, що ця жахлива трагедія не може повторитися".

"Ми шлемо в Сирію людей, літаки, втручаємося не у свої конфлікти. Не як миротворці, а ми там міста знищуємо з живими людьми! Афганістан, Чечня, Ірак… ми весь час там перебуваємо й когось убиваємо, — продовжує він. — Медіа передають: "знищили три наші літаки". А там міста в руїнах стоять, не ясно, скільки там знищено жінок, дітей…Ми як артисти дуже переживаємо за це".

Микита проводить паралель: під час Другої світової війни ніхто не звертав увагу на геноцид євреїв – так само, як і тепер мало кажуть про те, скільки людей гине у війни в Сирії.

"Я сам єврей. Мої родичі загинули під час Голокосту, я знаю, про що кажу", — стверджує він і розповідає, що частину його родичів-євреїв розстріляли нацисти, а інші ховалися від переслідування.

"Метою нашого перформансу було звернути увагу на те, що ми, напевно, нічого не зрозуміли про Освенцим. Якось нам кепсько пояснили, що забувати не можна, — каже Микита. — І ми так само робимо. Мене це доводить до шалу. І ягня було символом невинної істоти, яка від рук цинічних політиків і медіа нашими руками була цинічно заколота. Це було про цинізм".

Вирок у справі перформансу "Love Macht Frei" оголосять 17 січня 2018 року.

Нагадаємо, 24 березня 2017 року в музеї Аушвіц група з 11 демонстрантів (поляків, німців, білорусів) роздяглися й убили вівцю.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.