Учасникам акції в Освенцимі загрожує тюремний строк

Білоруському учаснику акції в Аушвіці загрожує 2 роки в’язниці й 5 років заборони на професію.

Про це повідомляє білоруська служба Радіо "Свобода".

"Ми хотіли показати, що Освенцим нічого нас не навчив", — говорить Микита Володзько, який 24 березня 2017 року разом із 11 хлопцями й дівчатами брав участь в акції на території колишнього концтабору Аушвіц.

Учасники роздяглися догола, завісили напис "Arbeit Macht Frei" ("Праця звільняє") розтяжкою з написом "Love" ("Любов") на брамі і спробували прикувати себе наручниками одне до одного.

Двоє білорусів, у тому числі Микита, зарізали ягня.

Суд над учасниками акції від серпня 2017 року відбувається в районному суді Освенцима. 8 січня підсудні виступили з останнім словом.

Для рядових учасників прокурор просить 1 рік і 4 місяці позбавлення волі кожному (це покарання можна відбути у вигляді 32 годин суспільно корисної праці).

Білорусам Микиті Володзьку і Адаму Бяляцькому, який слідство вважає організаторами акції, загрожує 2 роки і 2 місяці і 2 роки й 6 місяців позбавлення волі відповідно. Їх звинувачують також і в убивств і худоби.

Про саму акцію, яка називається "Love Macht Frei" ("Любов звільняє") Володзький каже так:

"Основною метою перформансу була несправедливість. Відразу питаються: "Чому Освенцим? Це ж святе місце, яке ми шануємо". А мені здається, що ніяк ми це місце не шануємо. Нам просто втовкмачують брехливу інформацію про те, що ця жахлива трагедія не може повторитися".

"Ми шлемо в Сирію людей, літаки, втручаємося не у свої конфлікти. Не як миротворці, а ми там міста знищуємо з живими людьми! Афганістан, Чечня, Ірак… ми весь час там перебуваємо й когось убиваємо, — продовжує він. — Медіа передають: "знищили три наші літаки". А там міста в руїнах стоять, не ясно, скільки там знищено жінок, дітей…Ми як артисти дуже переживаємо за це".

Микита проводить паралель: під час Другої світової війни ніхто не звертав увагу на геноцид євреїв – так само, як і тепер мало кажуть про те, скільки людей гине у війни в Сирії.

"Я сам єврей. Мої родичі загинули під час Голокосту, я знаю, про що кажу", — стверджує він і розповідає, що частину його родичів-євреїв розстріляли нацисти, а інші ховалися від переслідування.

"Метою нашого перформансу було звернути увагу на те, що ми, напевно, нічого не зрозуміли про Освенцим. Якось нам кепсько пояснили, що забувати не можна, — каже Микита. — І ми так само робимо. Мене це доводить до шалу. І ягня було символом невинної істоти, яка від рук цинічних політиків і медіа нашими руками була цинічно заколота. Це було про цинізм".

Вирок у справі перформансу "Love Macht Frei" оголосять 17 січня 2018 року.

Нагадаємо, 24 березня 2017 року в музеї Аушвіц група з 11 демонстрантів (поляків, німців, білорусів) роздяглися й убили вівцю.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.