Теорія про міграцію до Америки із Сибіру підтвердилася

Учені реконструювали ДНК померлого понад 11 тис. років тому немовляти й виявили невідому раніше популяцію стародавніх індіанців. З'ясувалося, що корінні жителі Америки були розбавлені мігрантами із Сибіру.

3 січня міжнародна команда вчених повідомила про успішне розшифроування ДНК померлої 11,5 тис. років тому у віці шести тижнів дівчинки, кістки якої археологи виявили на Алясці у 2010 році.

Це другий за давністю геном людини, коли-небудь виявлений у Північній Америці, який проливає світло на те, як предки корінних американців потрапили в Західну півкулю, пише "Гордон" з посиланням на The New York Times. Результати аналізу ДНК опублікував журнал Nature.

Згідно з цими даними, померла дитина належала до раніше невідомої групи людей, яка відкололася від інших корінних американців одразу або незабаром після їх прибуття в Північну Америку.

Співавтор дослідження Ескі Віллерслев із Копенгагенського університету наголосив, що знайдено найранішу з відомих гілок людства в Америці. Дослідження підтвердило теорію, згідно з якою американці були розбавлені мігрантами із Сибіру.

У 2010 році під час розкопок у долині річки Танана в центральній частині Аляски виявили тимчасову стоянку стародавніх людей. Там у вогнищі археологи виявили кістки двох немовлят, із яких учені спробували виділити залишки генетичного матеріалу.

Найдавніша виділена вченими ДНК у Північній і Південній Америці має вік 12,7 тис. років. Також було розшифровано геном людини, що жила 8,5 тис. років тому, кістяк якої було виявлено на березі річки у штаті Вашингтон.

Корінні жителі Америки походять від двох основних груп предків – північної (кілька племен у Канаді, а також індіанці навахо й апачі у США) і південної (інші племена індіанців у США, а також корінні народи Центральної і Південної Америки).

Найдавніші з раніше виділених ДНК належали до південної гілки корінних американців. Однак кістки виявленої у 2010 році дівчинки не належать до північної та південної гілок, а є частиною раніше невідомого населення Америки, яке генетично відокремилося від предків корінних американців приблизно 20 тис. років тому.

Учені назвали цих людей стародавніми берінгінами. Берінгія належить до Аляски і східної краю Сибіру, які під час останнього льодовикового періоду були пов'язані сухопутним мостом, що дало змогу жителям Азії потрапити в Західну півкулю.

Предки знайденого немовляти є вихідцями з Азії й відділилися від нинішніх китайців приблизно 36 тис. років тому.

Орієнтовно 25 тис. років тому потік генів жителів Азії до Америки практично припинився – і предки корінних американців стали генетично ізольованими. Вони почали ділитися на окремі генетичні групи приблизно 20 тис. років тому. Першими відкололися стародавні берінгійці, представницею яких і є виявлена дівчинка. Ще приблизно 4 тис. років потому, за оцінками вчених, з'явилися північна і південна гілки корінних американців.

Нове дослідження доводить існування стародавніх берінгів, однак не дає вченим відомостей про їхню долю.

Нинішні корінні американці, які живуть в околицях місцевості, біля якої було виявлено кістки дівчинки, належать до північної гілки. Дослідження демонструє, що їхні предки повернулися на Аляску, можливо, замінивши або витіснивши давніх берінгійців.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.