Більшість росіян упевнені, що мають особливе значення у світовій історії

Кількість громадян Російської Федерації, які впевнені, що російський народ посідає особливе значення у світовій історії досягло максимуму за весь час досліджень.

Так вважають 64% респондентів дослідження "Левада-центру", повідомляють "Ведомости".

До того ж, пікової точки досягла кількість тих, хто вважає Росію великою державою – 72% росіян (того року – 64 %).

З думкою  про свій народ в опитаних передусім пов’язується історія (46%), місце, де людина народилася (39%), і "земля, на якій ми живемо" (38%).

Із державою народ асоціюється лише у 17% респондентів, хоча рік тому так відповідали 26%. Пишаються тим, що живуть у Росії, 83% опитаних. Самою країною пишаються 67%.

 

Ріст великодержавних настроїв, за словами соціолога "Левада-центру" Каріни Піпії, можна пояснити реакцією на "несправедливу", "антиросійську" політику країн Заходу, яка консолідує громадську думку навколо ворогів останні три роки.

"Подібний захисний націоналізм, як правило, завжди призводить до консолідації навколо історико-культурного ядра, що у випадку Росії вкладається в ідеологію "особливого шляху", особливої ролі російського народу у світовій історії", – говорить Піпія.

Великодержавні настрої не зникають, оскільки вони накопичвалися дуже давно – із середини 1990-х років, відзначає політолог Олексій Макаркін:

"Після розпаду Радянського Союзу багато людей вважали, що це тимчасово, однак раптом з’ясувалося, що жодна з країн не збирається "повертатися". Це наклалося на зниження міжнародної ролі Росії, економічну кризу, почуття непевності у завтрашньому дні. Усе це компенсувалося мріями про велике майбутнє. Після Криму ці почуття закріпилися".

Навіть у випадку зростання протестних настроїв і претензій до влади імперські настрої зберігатимуться, вважає експерт.

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.