Більшість росіян упевнені, що мають особливе значення у світовій історії

Кількість громадян Російської Федерації, які впевнені, що російський народ посідає особливе значення у світовій історії досягло максимуму за весь час досліджень.

Так вважають 64% респондентів дослідження "Левада-центру", повідомляють "Ведомости".

До того ж, пікової точки досягла кількість тих, хто вважає Росію великою державою – 72% росіян (того року – 64 %).

З думкою  про свій народ в опитаних передусім пов’язується історія (46%), місце, де людина народилася (39%), і "земля, на якій ми живемо" (38%).

Із державою народ асоціюється лише у 17% респондентів, хоча рік тому так відповідали 26%. Пишаються тим, що живуть у Росії, 83% опитаних. Самою країною пишаються 67%.

 

Ріст великодержавних настроїв, за словами соціолога "Левада-центру" Каріни Піпії, можна пояснити реакцією на "несправедливу", "антиросійську" політику країн Заходу, яка консолідує громадську думку навколо ворогів останні три роки.

"Подібний захисний націоналізм, як правило, завжди призводить до консолідації навколо історико-культурного ядра, що у випадку Росії вкладається в ідеологію "особливого шляху", особливої ролі російського народу у світовій історії", – говорить Піпія.

Великодержавні настрої не зникають, оскільки вони накопичвалися дуже давно – із середини 1990-х років, відзначає політолог Олексій Макаркін:

"Після розпаду Радянського Союзу багато людей вважали, що це тимчасово, однак раптом з’ясувалося, що жодна з країн не збирається "повертатися". Це наклалося на зниження міжнародної ролі Росії, економічну кризу, почуття непевності у завтрашньому дні. Усе це компенсувалося мріями про велике майбутнє. Після Криму ці почуття закріпилися".

Навіть у випадку зростання протестних настроїв і претензій до влади імперські настрої зберігатимуться, вважає експерт.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.