In memoriam. Помер голова російського "Меморіалу"

В Ізраїлі після тривалого онкологічного захворювання помер Арсеній Рогінський – російський історик, правозахисник, громадський діяч, засновник і голова правління товариства "Меморіал".

Рогінський народився 30 березня 1946 року в м. Вельську Архангельської області в родині репресованого, який відбував заслання, повідомляє російська служба Радіо "Свобода".

Закінчив історико-філологічний факультет Тартуського університету (1968), працював бібліографом у Публічній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна. Згодом викладав російську мову й літературу.

У 1975—1981 роках укладав і редагував самвидавні збірки історичних робіт "Пам’ять". 4 лютого 1977 року в помешканні Рогінського КГБ провів перший обшук. Після другого обшуку в березні 1979 року на вимогу держбезпеки Рогінського звільнили зі школи, в якій він працював.

Фото: Candy Welz / dapd / Insight media / Vida Press

У квітні 1981 року Рогінський дістав "наполегливу пораду" емігрувати з СРСР, однак цього не зробив. Того ж року його заарештували й засудили до 4-х років позбавленні волі за сфабрикованим звинуваченням у підробці документів.

Відбув термін повністю і звільнився в 1985 році, реабілітований 1992 року. У 1988—1989 роках став одниз із засновників історико-просвітницького, правозахисного і благодійного товариства "Меморіал". Від 1998 року очолював правління товариства.

На початку 1990-х років Рогінський як експерт брав участь у роботі комісії з реабілітації жертв політичних репресій, пише "Медуза".

 "Він був людиною не просто розумною, а більше, глибше — мудрою людиною. Без нього те, що для нас стало сенсом життя, робота в "Меморіалі", відновлення історичної пам’яті, не відбулася б. Він був лідером, нашим лідером", — висловив свої почуття в коментарі "Інтерфаксу" голова ради правозахисного центру "Меморіал" Олег Орлог.

Мав польські та німецькі нагороди.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.