Помер останній король Румунії

У Швейцарії у віці 96 років помер колишній король Румунії Міхай.

Про це повідомляє Радіо "Свобода".

Екс-монарх серйозно хворів протягом останніх 1,5 року. Міхай I, який був останнім живим монархом зі східноєвропейських країн, припинив участь у публічних заходах у березні 2016 року. Тоді королівський дім оголосив, що в нього діагностували рак шкіри і лейкемію.

 Міхай Перший. Фото: Reuters

Колишньому королю зробили операцію в клініці в Лозанні. Його стан погіршився з 6 листопада.

Міхай І Гогенцоллерн-Зігмарінген народився в 1921 році в родині принца Кароля, чия династія походила з роду прусських і німецьких імператорів. Був на престолі в 1927–1930 і 1940–1947 роках, тобто в дитячому й дуже молодому віці. У часи диктатури генерала Йона Антонеску (1940–1944) залишався маріонетковим правителем. 

Король Міхай у 1942 році в Севастополі

Однак з наблженням Червоної армії до кордонів Румунії 25-літній Міхай вступив у змову з антифашистською опозицією та скинув владу Антонеску. Король оголосив про приєднання Румунії до Антигітлерівської коаліції й оголосив війну Третьому Райхові.

Відтоді румунська армія брала участь у боях з Вермахтом. За це Міхай отримав найвищий радняський орден "Перемога" і останнім часом залишався єдиним живим власником цієї нагороди.

Текст указу Президії Верховної Ради СРСР про нагородження короля Румунії Міхая Першого орденом "Перемога". Він став наймолодшим кавалером ордена і на момент смерті залишався єдиним його носієм.

Але, коли в 1947 році комуністи скасували монархію, Міхай змушений був зректися престолу й емігрувати до Швейцарії. Колишній король займався фермерством, працював льотчиком та брокером на біржі. Уперше повернувся до Румунії в 1992 році після повалення комуністичного режиму. У 1997 році Міхаю повернули румунське громадянство. 

Був одружений на принцесі Анні Бурбон-Пармській (1923-2016).

Як кавалер найвищого радянського ордена та головнокомандувач військами країни-учасниці Антигітлерівської коаліції брав участь в урочистостях до Дня Перемоги в Москві в 2005 і 2010 роках.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.