У Стокгольмі під загрозою знищення могили дипломата УНР та діяча ОУН

У столиці Швеції Стокгольмі під загрозою знищення перебувають могили двох визначних українців: Осипа Майданюка та Богдана Кентржинского.

4 грудня 2017 року громадський активіст, співкоординатор Громадського сектора Євромайдану, Олег Слабоспицький на цвинтарі Skogskyrkogården у Стокгольмі знайшов могили та вшанував двох визначних постатей українського визвольного руху ХХ ст.: Осипа Майданюка та Богдана Кентржинського. Перша могила була зовсім занедбана та повністю заросла травою.

 Могила Осипа Маданюка "до".
 Могила Осипа Маданюка "після".

В адміністрації цвинтаря повідомили, що обидві могили можуть бути знищені у будь-який момент, бо передані під опіку цвинтаря. Могила Осипа Майданюка —  у листопаді 2017 року, а Богдана Кентржинского — взагалі дуже давно.

Могила Богдана Кентржинського

Долею випадку обидві могили збереглись, але зараз перебувають під загрозою знищення. За шведськими законами, у разі відсутності опікуна цвинтар має право ховати іншу людину на цьому ж місці після 25 років з дня поховання та 5 додаткових років пошуку родичів.

Зараз активіст очікує на реакцію МЗС та посольства України у Швеції.

ДОВІДКА:

Осип Майданюк — секретар офіційної Дипломатичної місії УНР в Швеції у 1918—20 роках. У Клівленді зберігаєтся його спадщина — близько 500 книг виданих про Україну в період 1917—21 роки. Крім того він є відомим художником, твори якого є в музеях України, Швеції, Австрії, Німеччини, США.

Богдан Кентржинський — з кінця 1930-х років — член ОУН (псевдо "Кент" вказано на могилі). З 1941 року — уповноважений ОУН у Фінляндії. У 1942 році заснував у Гельсінкі Українське інформаційне бюро для Фінляндії і Скандинавії, яке впродовж 1942—44 років видало понад 800 статей 4 мовами у фінській пресі.

У 1949 році заснував у Стокгольмі Українське інформаційне бюро на Скандинавію та Український академічний клуб. Досліджував та перекладав праці на тему союзу Мазепи та Карла XII. Був журналістом Daily Telegraph, Associated Press та багатьох інших видань.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.