Рeштки Руднєва зникли. ФОТО

У могилі російського революціонера-більшовика Миколи Руднєва в Харкові знайшли порожнечу.

Про це повідомив директор департаменту у справах інформації та зв'язків з громадськістю Харківської міської ради Юрій Сидоренко під час брифінгу, пише офіційний сайт міськради.

"Могила Руднєва виявилася черговим комуністичним фейком", - зазначив посадовець на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Це з'ясувалося під час шурфування (вироблення прямокутного перерізу невеликої глибини) місця де, начебто, спочивав Руднєв. Окрім будівельного сміття під могильною плитою робітники не знайшли нічого.

 

Роботи велися на глибині до 2,5 м. Як вважають фахівці, цього достатньо, щоб зрозуміти, чи варто шукати далі прах, чи ні. Плиту з місця передбачуваного поховання приберуть. Чи буде вона утилізована, чи яка доля її чекає надалі, поки точно невідомо. 

За підсумками проведених робіт буде складено відповідний акт, який спрямують до Міністерства культури України, щоб змінити статус місця.

 

Микола Руднєв - революціонер, більшовик, командир харківської Червоної гвардії у 1917-1918 роках. Під керівництвом Руднєва у Харкові військові роззброїли війська УНР і зайняли найважливіші об'єкти міста. З лютого 1918 року - заступник наркома у військових справах т. зв. Донецько-Криворізької республіки зі столицею в Харкові, з липня 1918 року - начальник штабу Царицинського фронту.

Під час боїв під Царициним був смертельно поранений. Похований спочатку в Царицині, а потім у 1919 році "на прохання трудящих" перепохований на Михайлівській площі в Харкові, яка отримала  його ім'я. Тут же стояв і пам'ятник Руднєву, який у 2015 році активісти звалили з постамента.

У 2015 році в рамках декомунізації площу Руднєва перейменували на площу Героїв Небесної сотні. 

Із проханням про перепоховання праху Миколи Руднєва до міської ради звернулися представники "Східного корпусу". Міська комісія з питань топоніміки та охорони історико-культурного середовища розглянула це питання та прийняла рішення перепоховати останки на одному з кладовищ Харкова.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.