В окупованому Криму Путін відкрив пам'ятник російському царю. ФОТО

Президент РФ Володимир Путін взяв участь у відкритті пам'ятника російському імператору Олександру III, яке відбулося у парку Лівадійського палацу-музею в Ялті.

Як повідомляє "Українська правда" з посиланням на РИА "Новости Крым", відкриття пам'ятника відбулося у суботу, 18 листопада, хоча встановлено його було ще у жовтні на місці, де раніше розташовувався Малий палац. У робочому кабінеті Малого Лівадійського палацу Олександр III помер 20 жовтня 1894 року.

Пам'ятник виконано з бронзи: імператор зображений, сидячи на зрубі дерева та спираючись на шаблю. На постаменті викарбувано фраза Олександра III: "У Росії лише два союзники- її армія і флот".

Фото: РІА "НОВОСТИ. КРЫМ"

У вітальній промові Путін назвав Олександра III "видатним державним діячем, людиною сильного характеру, мужності і незламності волі", заявив про заслуги імператора і згадав, що при Олександрі III почалося "якісне переозброєння російської армії" і було реалізовано масштабні кораблебудівні проекти, у т.ч. для Чорноморського флоту.

"Олександр III вважав, що сильна, суверенна, самостійна держава має опиратися не лише на економічну та військову могутність, але і на традиції, що для великого народа важливо зберегти самобутність, а рух вперед неможливий без поваги до своєї історії, культури та духовних цінностей", - заявив Путін, повідомляється на сайті Кремля.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.