Із сотенного УПА Мирослава Симчича зняли радянські звинувачення

15 листопада 2017 року за поданням Івано-Франківської обласної прокуратури Косівський районний суд реабілітував легендарного повстанця Мирослава Симчича. "Кривоноса" засудили у 1949-му.

Про це в мережі повідомив у "Фейсбуці" мешканець м. Косова Івано-Франківської області історик Василь Гуменюк

"15 листопада 2017-го за поданням обласної прокуратури суд реабілітував легендарного командира сотні УПА "Кривоноса" Мирослава Симчича, за плечима якого близько 40 (!) переможних боїв з німецькими, угорськими і московськими військами в 1943-47 рр.

Відбув майже 33 роки сибірських таборів, але не зламався і залишився вірним ідеалам УССД (Української Самостійної Соборної Держави), за які боровся з трофейною зброєю в руках. В грудні ветеран відсвяткує 95-річчя з дня народження, тож побажаймо Йому міцного здоров'я і привітаймо з торжеством (нарешті!!) справедливості!", – розповів Гуменюк. 

 Мирослав Симчич у наші дні

За інформацією івано-франківського видання "КУРС", справу "Кривоноса" про реабілітацію розглядав Косівський районний суд. 

Власне на Косівщині відбувся бій, який зробив сотника легендою боротьби УПА з радянськими загарбниками під час Другої світової війни. Цей бій увійшов в історію як "бій за Космач" – під командуванням "Кривоноса" сили повстанців розгромили підрозділ Внутрішніх військ НКВД. У тому бою загинув командир 256-го полку ВВ НКВД підполковник Олексій Дергачов, Мирослав Симчич отримав поранення. 

"Кривоніс" був засуджений 1949 року Івано-Франківським військовим трибуналом за участь в УПА на 25 років позбавлення волі. Дивом вижив у жахливих умовах етапів і концтаборів. Брав активну участь у повстаннях та боротьбі з "урками". Згодом повторно дістав ще 25 років за "участь у націоналістичному угрупованні". 

1956 року йому скоротили термін до 10 років, і в 1963 році Симчича звільнили. Однак 30 січня 1968 він знову заарештований за так званими "нововиявленими обставинами". Після тривалого тяжкого слідства, більшість часу якого Симчич перебував ув одиночній камері, Верховний Суд СРСР рішенням від 20 січня 1970 направив Симчича відбувати покарання за вироком 1953 р. (кінець терміну 30 січня 1982).

 Мирослав Симчич (зліва) під час перебування в УПА

У листопаді 1980 у Мирослава Симчича знайшли листівки західного виробництва на релігійну тематику. 16 грудня 1980 його кинули на 15 діб до штрафного ізолятора. А 1982 року Мирослав Симчич визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом і засуджений за ст. 187-І КК УРСР на 2,5 років таборів "за наклепи на радянський державний і суспільний лад".

Звільнений "Кривоніс" був у 1985 році. Усього відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні.

Ще рік після звільнення перебував під наглядом – жив у Запоріжжі. Навіть після проголошення незалежності України міліція приходила перевіряти "особливо небезпечного злочинця".

Нині Мирослав Симчич на пенсії. Живе в місті Коломиї Івано-Франківської області. Почесний громадянин Коломиї, член Коломийської міськрайонної станиці Братства ОУН-УПА Карпатського краю. 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.