Спецпроект

МЗС Польщі мало на увазі "Волинь", а не "Катинь" — дипломат

Віце-міністр закордонних справ Польщі Бартош Цихоцький мав на увазі "волинський злочин", а не "катинський злочин"

Про це він написав на своїй сторінці у "Твіттері".

"Це очевидна прогалина. Я мав на увазі волинські злочин", — зазначив Цихоцький.

Нагадаємо, віце-міністр закордонних справ Польщі Бартош Цихоцький у коментарі Польській пресовій агенції (ПАП) сказав, що з українського боку бракує рішень, які б сприяли поступові в питаннях історичного діалогу. Серед них урядовець перелічив і "брак розплати за катинський злочин".

Водночас МЗС Польщі досі нe спростувало повідомлeнь польських ЗМІ про заборону в'їзду голові Українського інституту національної пам'яті Володимиру В'ятровичу.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.