Депутат Держдуми пропонує скасувати радянські документи про передачу Криму Україні

Депутат російської Держдуми Костянтин Затулін заявив, що Росія повинна скасувати акти 1954 року, за якими анексований нині Крим передали до складу України.

"Законодавча влада в країні, яка є продовжувачем і спадкоємцем Радянського Союзу, повинна ухвалити рішення про скасування актів 1954 року, тому що ми втомилися чути, що 2014 року ми забрали чиюсь землю, забрали чиєсь море", – цитує слова Затуліна на пленарному засіданні "Форуму друзів Криму" Радіо "Свобода".

У Ялті 6 листопада відкрився "Форум друзів Криму". За інформацією підконтрольного Кремлю депутата Держдуми Росії від Криму Михайла Шеремета, на півострів приїхало приблизно 90 іноземних гостей.

На території Криму й міста Севастополя 16 березня 2014 року відбувся невизнаний світом референдум про статус півострова, за результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський союз, ні США не визнали це голосування. 18 березня президент Росії Володимир Путін оголосив про "приєднання" Криму до Росії.

Верховна Рада України офіційно оголосила 20 лютого 2014 року початком тимчасової окупації Криму й Севастополя Росією. Міжнародні організації визнали окупацію й анексію Криму незаконними й засудили дії Росії. Країни Заходу запровадили низку економічних санкцій. Росія заперечує окупацію півострова й називає це "відновленням історичної справедливості".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.