У Києві відкрилася виставка про історію біженця від нацизму — в’язня ГУЛАГу

У Національному музеї історії України 6 листопада відкрилася виставка “ГУЛАГ: про що мовчав мій дідусь”, що висвітлює персональну історію в’язня ГУЛАГу Гельмута Вейса: його подорож із нацистської Німеччини до Радянського Союзу, досвід ув’язнення у сталінських таборах і життя після них.

"Важливо, що ми представляємо цю виставку саме зараз в Україні. В ці дні, коли ми згадуємо про 80-ті роковини великого терору, який забрав життя сотні тисяч, мільйони життів, одною з арен якого власне й була Україна. Дуже важливо, що цю виставку ми відкриваємо саме сьогодні, напередодні 7 листопада — століття Жовтневого більшовицького перевороту. Виставка "ГУЛАГ: про що мовчав мій дідусь" розповідає про історію бурхливого ХХ століття через призму історії однієї людини", зазначив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович під час відкриття виставки, додавши, що попри персоналізацію, це історія не лише однієї окремої людини, але й трагічна історія мільйонів інших.

 

Він також пояснив, що завдяки старанням російської пропагандистської машини ідеї комунізму подаються в позитивному світлі, а трагічні наслідки впровадження цієї ідеології навмисне замовчуються. Проте історії таких людей як Гельмут Вейс є свідченням краху цих ідей.      

"На жаль і сьогодні в окремих країнах досі панують "рожеві" уявлення про комунізм, як про хорошу ідеологію, яка закликала до загальної рівності і грішила певними "перегибами" на місцях. Ми бачимо, як в ці дні, завдяки старанням російської пропаганди з'являється тема епохальності подій 1917 року. Підкреслюється, наскільки це була значуща і позитивна подія для всього світу. Історія таких людей, як Гельмут Вайс, які свого часу повірили у привабливість комуністичної ідеї і постраждали через цю віру, - це дуже хороше застереження і нам, сучасним поколінням", пояснив Володимир В'ятрович.  

У свою чергу, присутній на відкритті син головного героя виставки, Юрій Вейс  подякував організаторам за плідну роботу. В знак подяки, пан Вейс зіграв на фортепіано кілька композицій, які на його думку передають емоційну суть виставки.

 

"Ця виставка унікальна. В її основі трагічна сімейна історія. Дуже дякую організаторам", відзначив Юрій Вейс.  

Гельмут Вейс був одним із мільйонів людей, котрі повірили у комунізм. У зв’язку з цим, він проміняв рідну Німеччину на Радянський Союз. Однак, незабаром усвідомив, що ідеальна держава робітників та селян виявилася репресивним тоталітарним режимом. Та було занадто пізно.

У листопаді 1937 року Гельмута заарештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності й засудили до десяти років примусової праці. Наступні двадцять років він провів у ГУЛАГу – радянській системі таборів – спочатку як в’язень, а потім як "вічний виселенець".

 

На виставці представлено 17 стендів, де йдеться про те, як Гельмут опинився у КАРЛАГу величезному табірному комплексі у степах Казахстану. Про зустріч з майбутньою дружиною, яка також відбувала покарання за обвинуваченням у антирадянській пропаганді. А також, про народження сина та виїзд з Казахстану у пошуках кращого майбутнього.

Організатори виставки: Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія), Український центр вивчення історії Голокосту, Національний музей історії України.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.