Ми готові до діалогу, а не до повчань — Святослав Шеремета

Відповідальний секретар Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій Святослав Шеремета підкреслив, щоукраїнська сторона готова до діалогу з питань історії, пошуку та впорядкувань місць пам’яті та поховань.

Його відповідь на останні заяви мінстра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського опублікувала ІА "ЗІК".

"Підкреслюю, ми готові до ДІАЛОГУ, а не одностороннього трактування подій польськими партнерами та до повчань, що нам потрібно робити чи не робити", — наголосив Шеремета.

Він зазначив, що цей діалог передбачає, зокрема, офіційне засудження польською владою 15 актів вандалізму проти українських місць пам’яті на території Польщі, а також пропозицій щодо легалізації таких місць і пам’яті, споруджених українськими активістами без офіційного дозволу в 1990-х роках. Обох дій українська сторона чекає ще з квітня цього року. Натомість, Шеремета озвучив українські пропозиції:  

"Симетрично ми готові легалізувати польські місця пам’яті та поховань, надгробні пам’ятники, які були споруджені поза українським законодавством на території України. Як жест доброї волі від України – ми пропонуємо не повну симетрію. Адже українських місць пам’яті, які споруджені на території Польщі є близько 50-ти, а польських на території України більше 150-ти. Ми пропонували і пропонуємо легалізацію за принципом "всі на всі". Але нас далі не чують у Польщі".

Відповідальний секретар, який також є директором КП "Доля", яке розшукує останки жертв репресій та війн, озвучив вимогу до польської сторони не споруджувати пам’ятників та меморіалів на території України в обхід українського законодавства. 

"Зрештою, ми чекаємо офіційного вибачення за наругу над Тризубом – українським державним Гербом, який здійснили польські радикали в присутності керівників місцевої влади у Грушовичах 26 квітня 2017 року", — додав Святослав Шеремета. — Сподіваємось, що в Польщі більше не будуть руйнувати Хрести на місцях української пам’яті та поховань. Усе зараз залежить від позиції польської сторони".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.