АНОНС: Виставка про втікача від нацизму в ГУЛАЗі відкриється в Києві

6 листопада в Національному музеї історії України відкриється виставка "ГУЛАГ. Про що мовчав мій дідусь".

Виставка висвітлює персональну історію в’язня ГУЛАГу Гельмута Вейса, його подорож із нацистської Німеччини до Радянського Союзу, досвід ув’язнення у сталінських таборах і життя після них. Цю трагічну історію розказано у подробицях завдяки оригінальним документам, які вдалося зібрати в архівах та бібліотеках.

Гельмут Вейс був одним із мільйонів людей, котрі повірили у комунізм. У зв’язку з цим, він проміняв рідну Німеччину на Радянський Союз. Однак, незабаром усвідомив, що ідеальна держава робітників та селян виявилася репресивним тоталітарним режимом. Та було занадто пізно.

У листопаді 1937 року Гельмута заарештували за обвинуваченням у контрреволюційній діяльності й засудили до десяти років примусової праці. Наступні двадцять років він провів у ГУЛАГу – радянській системі таборів примусової праці – спочатку як в’язень, а потім як "вічний виселенець".

На 17 стендах йдеться про те, як Гельмут опинився у КАРЛАГу – величезному табірному комплексі, розташованому у степах Казахстану. Про зустріч з майбутньою дружиною, яка також відбувала покарання – п’ять років за обвинуваченням у антирадянській пропаганді. Про народження сина, виїзд з Казахстану у пошуках кращого майбутнього.

Учасники:
- Володимир В'ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті;
- Тетяна Сосновська, Генеральний директор Національного музею історії України;
- Антон Вейс-Вендт, онук Гельмута Вейса, співробітник Центру досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія);
- Віталій Бобров, Український центр вивчення історії Голокосту.

6 листопада, понеділок, 12:00

Місце: Національний музей історії України (м. Київ, вул. Володимирська, 2)

Організатори: Український інститут національної пам'яті, Центр досліджень Голокосту та релігійних меншин (м. Осло, Норвегія), Український центр вивчення історії Голокосту, Національний музей історії України.

Вхід вільний.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.