Спецпроект

Німецьку бабусю засудили до в'язниці за заперечення Голокосту

Суд у Берліні засудив 88-річну мешканку землі Північний Рейн-Вестфалія до шести місяців в'язниці за заперечення Голокосту.

У понеділок, 16 жовтня, Урсула Хафербек була визнана винною в розпалюванні міжнаціональної ворожнечі, повідомляє "Українська правда" з посиланням на Deutsche Welle.

За інформацією суду, в січні 2016 року жінка публічно заявляла, що Голокосту не існувало. Вона також заперечила масові вбивства в газових камерах в концентраційному таборі Освенцим, заявляючи, що в цьому факті "немає нічого правдивого".

Під час перерви в засіданні суду Хафербек повторила свою точку зору. "В Освенцимі не застосовувалося отруєння газом", - заявила вона.

Адвокат підсудної наполягав на тому, що судове переслідування Хафербек є порушенням права на свободу думок. Сама Хафербек стверджувала, що її висловлювання були цитатами з книги, яку вона продемонструвала в залі суду. Проте суд визнав, що все сказане жінкою було "її власною мовою".

Раніше Хафербек неодноразово судили за аналогічними звинуваченнями. Починаючи з 2015 року вона вже не менше п'яти разів була засуджена до позбавлення волі, проте вироки не набрали чинності, оскільки вона їх оскаржувала.

У серпні 2017 року Хафербек була засуджена до двох років в'язниці за заперечення злочинів нацистського режиму.

Нагадуємо, що це не перший прецедент покарання за публічне заперечення Голоксту в Німеччині. "Історична правда" писала, як у 2015 році окружний суд Гамбурга засудив 87-річну Урсулу Хавербек-Ветцель до 10 місяців в'язниці за заперечення Голокосту. 

Як повідомлялося, в липні цього року Канада вчетверте позбавила громадянства 93-річного колишнього службовця нацистської айнзацкоманди Гельмута Оберлендера.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.