У лікарні на Франківщині знайшли написи в'язнів НКВД. ВІДЕО

У Єзуполі Івано-Франківської області в місцевій лікарні знайшли двері від карцеру з написами жертв НКВД.

Раніше на місці медичного закладу була в’язниця. Утім прізвища та тризуби, які арештанти викарбували на дверях, досі ніхто не помічав. У радянські часи їх намагалися ретельно зафарбувати, повідомляє місцевий "Канал 402".

"Фарбували, фарбували, а потім я побачив. Може й не розуміли значення. Це ж тризуб був, а за тризуб за радянської влади по голівці не гладили", - говорить головний лікар Єзупільської лікарні Михайло Запухляк.

Кілька років тому ексгумували на подвір'ї лікарні рештки 225 осіб. Тут розташовувалася в'язниця.

Історики сподіваються, що завдяки написам, які викарбували на дверях, удасться визначити імена людей, яких тут ув'язнювали.

Двері відреставрують та передадуть до  Івано-Франківського музею визвольної боротьби, де вони стануть частиною екпозиції.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.