На Житомирщині знайши поховання жертв більшовицької каральної операції. ФОТО

Нещодавно в містечку Великий Шумськ Житомирського району працівники археологічної експедиції історико-патріотичного об’єднання “Пошук” знайшли масове захоронення людей, закатованих більшовиками в 1919—1921 роках.

За словами пошуковців, на місці проведення робіт вже виявили останки 129 людей, передає "Житомир.Life". Вони мають сліди механічних пошкоджень, що свідчать про смерть в результаті ударів тупими і гострими предметами.

У той же час, фахівці Житомирського обласного архіву вже знайшли документи, які підтверджують початкову робочу версію про причетність до нелюдського знищення мирного населення членів більшовицьких "продзагонів" часів "воєнного комунізму".

 

"У період 1919-1921 років політика більшовиків була проста: забрати в селян і віддати робочим. Під час становлення радянської влади в Україні більшовики відправили так звані "продзагони", основним завданням яких був збір провіанту для армії.

Відповідно до тих документів, які вдалося знайти нашим архіваріусам, представників цих "продзагонів" присилали з Поволжя. Тож їм не було різниці кого вбивати – жінок чи дітей. Головне – виконати план. Основним завданням у них було вилучення зерна у населення", – розповів представник Житомирської обласної організації "Пошук" Андрій Савчук.

 

У той час, коли більшість чоловіків покидали свої домівки та йшли до повстанських загонів, у селах залишалися переважно жінки, діти, та люди похилого віку. 

"Людей вбивали без єдиної кулі. Чому? Мабуть тому, що "продзагони" були набрані із представників неслов’янських народів з території Росії та відрізнялися особливою жорстокістю при виконанні поставлених завдань. Майже на всіх черепах, які ми знайшли, присутні механічні прижиттєві пошкодження різними металевими предметами. Саме вони й призвели до смерті. Людей просто забивали сокирами, шаблями, кололи штиками", – пояснив археолог.

 

За даними пошуковців, вбитих селян поховали в старому окопі часів Першої світової війни неподалік старої школи. Після цього жодних згадок про них не було. Не було й інформації про якісь бої на території Шумська, тож версія залишається одна – масові вбивства мирного населення більшовиками.

 

"Про це взагалі ніхто не знав. Якби не випадок, то люди лежали б там ще невідомо скільки часу. Скільки їх поховано – поки що невідомо. Думаю, немало. За нашою інформацією, ці люди не були жителями самого Шумська. Швидше за все - це мешканці навколишніх сіл, адже старожили, які в той час мешкали у селищі, таких подій не пам’ятають", – пояснив пан Андрій.

Наразі ж, рештки тіл планують перепоховати на території Житомирського району.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.