Український науковий інститут Гарвардського університету відзначатиме сторіччя Української революції. РОЗКЛАД ЗАХОДІВ

Цієї осені Український науковий інститут Гарвардського університету планує провести низку заходів, присвячених сторічному ювілею Української революції 1917-1921 років.

Про це йдеться на офіційному сайті УНІГУ.

18 жовтня відбудеться перегляд і обговорення фільму Олександра Довженка "Арсенал" ("Українська революція очима контрреволюціонера"). "В українській культурі й мистецтві ХХ-го сторіччя, мабуть, важко знайти більш обдаровану, пристрасну і суперечливу постать, ніж письменник і кінорежисер О. П. Довженко. Тому, якщо ми хочемо збагнути трагізм, героїзм і підлість тієї доби, ми мусимо раз по раз повертатися до його життя і творчості".

23 жовтня гостем УНІГУ буде відомий історик, журналіст та лауреат Пулітцерівської премії Енн Еплбом. Тема її виступу – "Новий погляд на Голодомор: більшовицька революція та український голод". Е. Епплбом представлятиме свою довгоочікувану книжку "Червоний голод. Війна Сталіна проти України". 

У ній, зокрема, вона доводить, що у 1932-1933 роках близько чотирьох мільйонів українців померли голодною смертю не тому, що вони стали випадковими жертвами хибної політики чи посухи, чи неврожаю, а тому, що метою влади було їхнє знищення.

На її думку, опір, який Україна чинила більшовикам упродовж революції та громадянської війни, а також під час колективізації, переконали Сталіна, що українське селянство є головною перешкодою для перемоги комунізму. Отже, "влада перекрила кордони України та реквізувала всі наявні харчі. Голодні люди почали їсти траву, кору дерева, собак, трупи, в деяких випадках доходило до канібалізму".

На 6 листопада заплановано виступ професора Андреа Граціозі, відомого італійського вченого, фахівця з новітньої історії Радянського Союзу та Східної Європи. Д-р Граціозі вже багато років співпрацює з УНІГУ і, зокрема, є редактором збірки статей "Після Голодомору. Непозбувний вплив Великого Голоду на сучасну Україну". У цій збірці представлені найбільш цікаві виступи на конференції з Голодомору, яка відбулася у Гарвардському університеті восени 2009 року.

У свойому виступі А. Граціозі розповість про свій погляд на революцію 1917 року. Замість розглядати ті вікопомні події, як дещо монолітне, або як низку бінарних опозицій, наприклад, Лютнева революція чи Жовтнева революція або "червоні" чи "білі", вчений бачить їх, перш за все, як сукупність революцій, які мали різні завдання і часто рухалися в протилежних напрямках.

Такий висновок він робить на підставі дій, заяв та творів безпосередніх учасників революції, яка відбувалася не лише у Петрограді, але й в Україні, країнах Балтії, Середньої Азії, Закавказзя чи в Сибіру та на Далекому Сході.

Крім того, наші колеги з гарвардського Центру російських та євразійських досліджень імені Дейвіса з 6-го по 7-ме жовтня проведуть конференцію під назвою "Чи, й справді, ті десять днів потрясли світ? Погляд на російську революцію через сто років".

На цій конференції виступатимуть провідні знавці історії, літератури та культури того періоду з усього світу. Тема України буде представлена у виступах директора УНІГУ Сергія Плохія ("Наскільки російською була російська революція?"), Сергія Єкельчика з університету Вікторії, Канада ("Українська революція як продовження Першої світової війни"), А. Міллера із Санкт-Петербурзького університету, Росія ("Світова війна, революція й коренізація та їхня роль у питанні національного самовизначення Великоросії, Малоросії та Білорусії") та Марка фон Гагена з Аризонського університету ("Від російської революції в Україні до української революції в Росії: Забуті війни, забутий мир, забуті революції").

Від символу до імені: у пошуку власних моделей військового цвинтаря

Присвячені невідомому солдату монументи можна знайти у Франції, США, Британії, Канаді та інших країнах умовного Заходу. Зрештою, традиція символічних і цілком реальних могил невідомих солдатів народилася саме у Західній Європі. Асоціація могили невідомого солдата з Радянським Союзом радше пов'язана з зацикленістю політики пам'яті сучасної Росії на Другій світовій війні, ніж із якоюсь особливою прихильністю радянців до невідомих солдатів.

Володимир Лаврик: віднайдений епізод з литовського життя офіцера Армії УНР

Щонайменше 70 майбутніх офіцерів міжвоєнного Війська Литовського народилися в Україні. Сотні пов’язані з українськими теренами навчанням, юнацькими роками, участю у боях Першої світової війни, пролитою кров’ю у боротьбі за вільну Україну. Водночас, литовська земля народжувала майбутніх бійців українських визвольних змагань, героїв Війни за незалежність.

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.