Бібліотеку української літератури у Москві поступового знищують

Після репресій проти бібліотеки і розшуку слідчими відвідувачів закладу, до читальні перестали заходити.

Про це повідомляє УНІАН із посиланням на співробітників бібліотеки.

"Наразі в бібліотеці залишилася періодика, автореферати та дисертації. Більшість книжок відправлено в Бібліотеку іноземної літератури", - сказав співрозмовник агентства.

За його словами, триває скорочення персоналу, і на сьогодні залишився лише один співробітник на посаді "бібліотекар". "Хтось пішов, когось "пішли", когось скоротили. Колектив розігнали", - додав він.

Після репресій проти бібліотеки, засудження колишнього директора Наталії Шаріної, розшуку слідчими читачів за цікавість до "екстремістської" та "націоналістичної" літератури до читальні перестали заходити відвідувачі, сказав співробітник бібліотеки. Він зауважив, що залишилось дочекатись, коли демонтують вивіску, де вказано "Бібліотека української літератури".

Як повідомляв УНІАН, 28 жовтня 2015 року в Бібліотеці української літератури в Москві провели обшук, поліція підкинула націоналістичну літературу. Також обшук провели вдома в Шаріної. Слідчі шукали літературу, яка містить факти, що "викривлюють історію".

5 червня Мєщанський районний суд Москви засудив Шаріну до 4 років ув'язнення умовно. Її обвинуватили у розповсюдженні екстремістської літератури, що "закликає до ненависті і ворожнечі", а також у розтраті бюджетних коштів. Захист Шаріної оскаржив вирок.

У міжнародній правозахисній організації Amnesty International заявили, що Шаріна стала жертвою судового свавілля, а ухвалений вирок демонструє повне презирство російської судової системи до принципу верховенства права.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.